Преподобний Паїсій Святогорець про те, що відбувається насправді.
Ми раз за разом стаємо свідками того, як нечесні люди підіймаються вище за інших. Вони хитрують, обходять правила, будують успіх на брехні та обмані, і здається, що це приносить їм плоди. Іноді така видимість процвітання збиває з пантелику: виникає питання — а чи варто взагалі йти шляхом чесності, якщо світ настільки несправедливий?
Безумовно, варто. Храм зла тільки зовні здається міцним і стійким, але насправді він стоїть на дуже крихкому фундаменті. Лукавство подібне до дому, зведеного на піску: воно може деякий час виглядати міцним, але неминуче настане мить, коли під диханням Духа Святого фальшиві стіни перетворяться на руїни. Обман завжди відкривається — таковий євангельський закон духовного життя. Людина, яка звикла будувати на брехні, зрештою залишається ні з чим, бо Бог не благословляє справи, що мають у своїй основі неправду.
А часом лукавство набуває ще більш вульгарної форми. Люди вловлюють «моду», де зло раптом стає нормою, й поспішають пристосуватися до неї. Наприклад, коли суспільство отримує сигнал, що можна цькувати, принижувати, «розривати на шматки» тих, хто відрізняється від більшості, багато хто використовує це для власної вигоди чи кар’єри. Хоча за інших обставин вони й «не наважилися б навіть на безумство», а сиділи б тихо, немов миша під віником — не вистачило б ані сміливості, ані впевненості в безкарності.
На щастя, мода на зло — найшвидкоплинніша. Як тільки ненависть перестає бути вигідною, ці самі люди миттєво змінюють маски. І хоч шрами від їхніх вчинків уже не стерти, розплата все одно прийде — хай не відразу, але неминуче.
Тож не варто тривожитися, дивлячись на те, як часом торжествує несправедливість. Усе це лише міраж, який розсіється. Про це говорить і преподобний Паїсій Святогорець у першому томі «Слів» «З болем і любов’ю про сучасну людину»:
«Людину справедливу інші зазвичай відтісняють на останнє місце або й зовсім залишають без місця. З такими людьми чинять несправедливо, про них витирають ноги, переступають, як кажуть, через трупи. Але чим сильніше люди тиснуть на справедливого, чим нижче його принижують, тим вище його підносить Бог — як вода виштовхує поплавок».
Однак потрібне величезне терпіння. Саме терпіння ставить усе на своє місце. Той, хто прагне жити чесно і по-Божому, будь він робітником, торговцем чи кимось іншим, має приготуватися до випробувань. Почавши трудитися чесно, він може дійти до того, що йому буде нічим заплатити за оренду магазину. Але саме так приходить благословення Боже. І важливо пам’ятати: чесність не повинна бути хитрим засобом привернути покупців чи замовників. Якщо мета така — від Бога нічого не отримаєш.
Бог не залишить людину, яка скаже:
«Житиму по-Божому. Ніколи не чинитиму несправедливо. Називатиму кожній речі справжню ціну: цій — п’ятдесят драхм, тій — двісті».
І поки він діятиме так, інший продавець віддаватиме річ, що коштує п’ятдесят драхм, за п’ятсот і розбагатіє. Але зрештою обман викриють, і він дійде до того, що муситиме закрити лавку, бо не зможе навіть оренду сплачувати.
А чесний торговець поступово дійде до того, що у нього не буде відбою від покупців. І щоб справлятися з їхнім напливом, йому доведеться брати на роботу все нових і нових продавців! Та спочатку слід пройти випробування. Добра людина перевіряється тоді, коли потрапляє до рук злих, — подібно до вовни, яку прочісують у верстаті.
Той, хто слухає диявола, живе хитрістю і лукавством, не отримує Божого благословення. Те, що робиться з підступом, не має справжнього успіху. Може здатися, що діла лукавих людей процвітають, але зрештою все зруйнується.
У будь-якій справі найголовніше — починати її з прагнення до Божого благословення. Якщо людина живе у правді, то Бог завжди буде на її боці.