25 лютого відзначається одна з найважливіших православних урочистостей — святкування на честь Іверської ікони Божої Матері. З цією урочистістю пов’язано безліч традицій та прикмет, як і з іншими важливими для православних людей днями.
Наші пращури називали свято по-різному: Банник, Злата або Карп, а святкування на честь Іверської ікони, яке було прийнято у православних, вони «ускладнили» власними повір’ями.
Наприклад, у жодному разі не можна було паритися в лазні після заходу сонця: таким чином можна було розгнівати Банника — будинкового духу, який мешкав безпосередньо в місці обмивання. Але лазню відвідати сьогодні треба було обов’язково — це мало захистити від усіх хвороб і негараздів.
Історія свята на честь Іверської ікони Богоматері
Ікону Іверської Божої Матері, як відомо, дуже шанували на Русі, і молилися перед нею про різне: починаючи від захисту житла від пожеж і закінчуючи рятуванням від побутових негараздів.
Історія ж ікони дуже незвична, оскільки є повір’я, що написав її сам євангеліст Лука. На даний момент оригінал ікони знаходиться в одному з найшанованіших християнами місці – в Іверському монастирі на горі Афон. Віруючі шанують це обличчя Божої Матері як чудотворне.
За легендою, ще в дев’ятому столітті ікона Іверської Божої Матері могла б безвісти зникнути: тоді, рятуючи цінність від іконоборців, святий лик був занурений у море. Там ікона «ховалася» два століття, і вдалося відшукати святиню ченцям з Іверського монастиря — преподобному Гавриїлу Святогорцю прийшла сама Діва Марія і вказала на те місце, де слід шукати ікону.
Святиню принесли до монастиря і залишили на ніч на певному місці, проте вранці ікону виявили зовсім не там — вона якимсь чином опинилася над брамою. Ченці знову перенесли ікону в обитель, і знову вона опинилася над брамою… У результаті було вирішено залишити святиню на тому місці, куди вона незбагненним чином повертається.
Саме тому ікона Іверської Божої матері має ще й такі назви, як «Вратниця». Святкуванню святині приділяється кілька днів на рік.
Про що моляться Іверській іконі Божої Матері?
Як уже говорилося вище, наші предки підносили молитви до Іверської ікони Божої Матері, які стосувалися багатьох аспектів життя: починаючи від побутових і закінчуючи глобальнішими.
Вважається, що так само, як ікона Іверської Божої Матері стоїть на варті монастирських воріт, так вона захищатиме і будь-який будинок, залишаючись «напоготові» і оберігаючи від злих дій та думок інших людей. Також зможе вона захистити від пожеж, потопів та пограбувань.
Перед іконою моляться за зцілення різних недуг — тілесних і душевних, а ще святиня може вказати грішним людям правильний шлях до каяття.
З іншого боку, багато священнослужителів відзначають, що святі «не спеціалізуються» на чомусь конкретному, і тому звертатися до вищих сил треба з вірою у Всевишнього, а не з вірою в уміння якоїсь ікони чи святого.
Традиції свята Іверської ікони Божої Матері
Наші пращури вважали за обов’язкове відвідати у свято Вратниці лазню, але тільки до заходу сонця. За допомогою такого простого ритуалу – обмивання – можна було, за повір’ями, позбутися недуг та всіх бід.
Православні віруючі у свято Іверської ікони вирушають у храм: послухати службу та помолитися. Ті, хто не зумів потрапити до церкви, моляться вдома.
У свято Іверської ікони, як і в будь-яке інше християнське свято, не прийнято лихословити, пліткувати, сваритися. Погані помисли також рекомендується гнати подалі від себе: краще думати про хороше, і тоді воно обов’язково здійсниться.
Є думка, що у великі православні свята не можна займатися фізичною працею, однак це твердження заперечує як частину священнослужителів, так і частину віруючих.
Молитва до Іверської ікони Божої Матері:
О Пресвята Діво, Мати Господа, Царице Небес і землі! Зглянься на багатостраждальне зітхання душ наших, подивися з висоти святої Твоєї на нас, що з вірою і любов’ю поклоняємося пречистому образу Твоєму. Ось бо, в гріхи занурені і скорботами обтяжені, дивлячись на образ Твій, як на Тебе живу, що перебуваєш між нами, приносимо смиренні наші моління. Бо не маємо ні іншої помочі, ні іншого заступництва, ні втіхи, тільки Тебе, о Мати всіх скорботних і обтяжених!
Поможи нам, немічним, утамуй скорботу нашу, настав на шлях праведний нас заблудлих, вилікуй і спаси безнадійних, даруй нам останок часу життя нашого у мирі та тиші проводити, подай християнську кончину, і на Страшному суді Сина Твого явися нам милосердною Заступницею, щоб завжди оспівували, величали і славили Тебе як благу Заступницю християнського роду зі всіма, що догодили Богові. Амінь.