Бог, у якого ми віримо, є всемогутнім, сильним, всезнаючим і великим. Він може все: врятувати, позбавити проблем, створити чудо, але при цьому Він може і покарати, як Батько своєї дитини. Але найдивовижніше те, що Він говорить.
І сказав Бог…
Насамперед, Бог вивільняє Своє слово для того, щоб щось у цьому світі відбулося. Біблія розповідає нам про те, як Він творив світ. Він це робив саме за допомогою Свого слова: «І сказав Бог: Нехай буде світло. І стало світло» (Буття 1:3). Навіть перш ніж створити Адама, Він також сказав: “Створимо людину” – і створив. Хіба ж не можна було просто створити, нічого не кажучи? Але з огляду на те, що в Біблії немає нічого зайвого і все, що там написано, має глибокий благословенний зміст, отже, записані Божі слова мали велике значення.
Слова змінюють обставини
Справа в тому, що Бог цим показав нам приклад. Він бажає, щоб ми також вивільняли правильні слова і визнання, адже ми створені за Його образом і подобою. Бог хоче, щоб ми не мовчали, а говорили слова, які змінюватимуть обставини навколо нас.
Це стосується і молитовних слів, і просто слів, без яких багато могло б не відбутися. Наприклад, якби молодий чоловік, закоханий у дівчину, довго зустрічався б з нею, але так і не освідчився б їй у коханні, не запропонував би їй вийти за нього заміж, вони б не побралися. Їхнє життя не змінилося б.
Так само нічого не змінилося б, якби ми одного разу не промовили молитву покаяння, яка стала відправною точкою в наших відносинах з Богом. І реальність навколо нас кардинально змінилася: ми народилися згори, стали дітьми Божими, чуємо Бога та розмовляємо з Ним.
Є слово, сказане, але є ще й слово, яке реальністю втілюється у наше життя. Так, колись Ісус Христос сказав: «Повинно вам народитися згори», тобто Він вимовив ці слова як наказ для нас. А вже сказані нами слова у молитві покаяння втілилися в нашому житті та змінили реальність.
Бог говорить через Біблію
Бог говорить з нами різними способами – коли ми розглядаємо творіння і замислюємося про Творця; через слово проповіді на богослужінні; через особисті одкровення, сни; або просто в молитві, коли ми в собі чуємо голос Божий. Але, з власного досвіду та свідчення багатьох християн, очевидно, що Бог переважно говорить до людини через Своє слово, записане в Біблії. Буває так, що ти читаєш давно знайомі слова в Біблії, і раптом вони починають для тебе звучати інакше, і ти розумієш, що це і є слово для твоєї конкретної ситуації.
Ось чому дуже важливо читати Біблію та досліджувати її.
Зроби, потім зрозумієш
Важливо враховувати, що принцип Божого вчительства відрізняється від людського. Коли наставляє людина, то учневі треба спочатку зрозуміти, щоби щось зробити. А коли говорить Бог, треба просто зробити це, навіть не зовсім розуміючи, навіщо. Настане час – і стане все зрозуміло.
Це дуже важливий принцип.
Згадайте історію виходу ізраїльтян з Єгипту. Бог через Мойсея просто говорив те, що треба було робити: навіщось убити ягняти, помазати його кров’ю косяки дверей і т. д. Ніхто не розумів, для чого це треба, проте ті, хто це зробив, залишилися живими і вийшли. із рабства.
Якщо ми вважаємо Бога не просто абстрактним поняттям або Вищим Абсолютом, але Богом саме нашого життя, то маємо беззаперечно і негайно виконувати те, що Він нам говорить.
Отже, перший принцип: виконай те, що тобі говорить Бог, а потім зрозумієш, навіщо це треба.
Від теорії – до практики
Другий принцип: якщо ти хочеш пізнавати Бога і Його волю, то найкращий спосіб для цього – виконувати те, що написано в Його Слові, Біблії.
В Євангелії від Луки сказано: «Не хлібом єдиним житиме людина, а всяким словом, що виходить із уст Божих». Отже, слово Боже є нашим духовним хлібом, але тільки в тому випадку, коли це слово з розряду знань переходить у життя.
Зверніть увагу: людина житиме словом Божим, лише їдять його. На хвилинку уявіть собі: що буде, якщо замість того, щоб дати дітям хліба, ви почали б пояснювати, який він корисний, які там мікроелементи і як він впливає на наш організм. Чи приніс би цей хліб реальну користь? Ні. Хліб корисний лише тому випадку, якщо його є.
Також Слово Боже приносить користь, якщо його практикувати.
Навіть книга наймудрішої людини на землі, Екклесіаста, наполовину сповнена роздумів, а друга половина – практичне застосування цих роздумів та реалізації цих знань. Вони завжди йдуть поряд.
Щоб себе не обдурити
Апостол Яків стверджує: «Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які обманюють самих себе. Бо, хто слухає слово і не виконує, той подібний до людини, що розглядає природні риси обличчя свого в дзеркалі: він подивився на себе, відійшов і одразу забув, який він. Але хто вникне в закон досконалий, закон свободи, і буде в ньому, той, будучи не слухачем забудькуватим, але виконавцем справи, блаженний буйде у своїй дії» (Як.1:22-25).
Блаженство – це стан щастя, миру та успіху. Хіба ми цього не бажаємо? Хіба не цього прагнемо? Але, як видно з цього уривка, йдеться про блаженство у дії. Біблія називає блаженними тих, хто не лише слухає, а й виконує слово Боже. Інші самі себе обманюють.
Так і є. Ми дуже часто обманюємо самі себе, коли Біблію в галузі знань не проводимо в область життя. Коли, вийшовши після служіння, дуже швидко забуваємо, про що взагалі була проповідь, бо й не мали наміру виконувати це слово. Саме тому певна частина християн так і залишаються «немовлятами», будучи в церкві вже давно. Маючи народження згори, порятунок, читаючи Слово, але, не виконуючи його, вони не ростуть духовно, а поводяться, як маленькі діти: постійно ображаються, галасують, усіх критикують, вимагають до себе уваги, замість служити іншим.
Слово, розчинене вірою
Часто Бог говорить безпосередньо в твоє життя, в цій ситуації, зараз, коли ти вирішуєш якесь питання. Коли Його слово стає твоїм життям, а не абстрактним, записаним у зошиті завданням, тоді ти це запам’ятаєш і почнеш цим жити. Тому треба взяти за правило застосовувати слово до свого життя. Коли я почав так чинити, одні питання відпадали, інші з’являлися, зате з’являвся якийсь рух, у якому брав участь не тільки я сам, а й Бог.
Але якщо цього не станеться, якщо слово, сказане нам Богом, ми не розчинимо своєю вірою і не почнемо по ньому жити, то ми можемо навіть втратити Божі обітниці.
У посланні до Євреїв сказано: «Тому Я обурився на той рід і сказав: безперестанку помиляються серцем, не пізнали вони Моїх шляхів; Тому Я заприсягся в Моїм гніві, що вони не ввійдуть у спокій Мій. Дивіться, браття, щоб не було в кому з вас серця лукавого та невірного, щоб не відступити від Бога живого. Дивіться, браття, щоб не було в кому з вас серця лукавого та невірного, щоб не відступити від Бога живого» (Євр.3:10-12).
А далі, в 4 розділі, написано: «Тому боятимемося, щоб, коли ще залишається обітниця увійти в спокій Його, не виявився хтось із вас запізнілим. Бо й нам воно звіщене, як і тим; але не принесло їм користі слово почуте, не розчинене вірою тих, хто чув» (ст.1-3).
Виявляється, спокій до нас сам не прийде. У спокій нам треба увійти через слово, розчинене вірою. Знову потрібні наші події.
Саме так сталося із ізраїльтянами в пустелі. Вони не просто чули слово Бога через Мойсея. Вони ще й бачили чудеса Божі, проте все одно не вірили, сумнівалися, ремствували – і тому не ввійшли до Обіцяної землі.
Знати заповіді і виконувати їх
Бог знає нашу сутність, тому сказав у Повторенні Закону 8 главі: «Усі заповіді, які я заповідую вам сьогодні, намагайтеся виконувати, щоб ви були живі й розмножилися, і пішли та заволоділи [доброю] землею, яку з клятвою обіцяв Господь [Бог] батькам вашим. І пам’ятай увесь шлях, яким провадив тебе Господь, Бог твій, по пустелі, ось уже сорок років, щоб упокорити тебе, щоб випробувати тебе і дізнатися, що в серці твоїм, чи будеш зберігати заповіді Його, чи ні; Він упокорював тебе, мучив тебе голодом і живив тебе манною, якої не знав ти і не знали твої батьки, щоб показати тобі, що не одним хлібом живе людина, але всяким [словом], що виходить із уст Господа, живе людина».
А далі Бог наказав Своєму народові заповіді скрізь написати і постійно їх пам’ятати. Іншими словами, Бог хоче, щоб народ насамперед знав Слово, щоб потім намагатися його виконати.
Але, на жаль, після смерті Мойсея, а потім Ісуса Навина, закон Божий опинився в недбалості, і кожен робив те, що йому здавалося справедливим.
Ісус Христос, прийшовши на землю, залишив для нас вчення. І тепер ми, які вже живуть у часи Нового Завіту, повинні виконувати слова, записані в Євангелії. Саме таким чином ми, по-перше, будемо свідчити, що є послідовниками Христа, а по-друге, житимемо, виконуючи волю Творця, про що сказав Сам Христос: «Ісус сказав йому у відповідь: хто любить Мене, той дотримується слова Моє» (Івана 14:23). Отже, якщо людина каже, що любить Бога, але не дотримується Його слова, вона обманює саму себе, про що ми говорили вище.
Дорогі друзі! Давайте занурюватися в Слово Боже, досліджувати його, запам’ятовувати і, найголовніше, виконувати те, що почуємо від Бога.
Молитва
Господь Всемогутній! Ми хочемо знати Твоє Слово, вникати в нього і виконувати його. Просимо Тебе, щоб слово, яке вийшло від Тебе, змінювало реальність нам на благословення, а ми зі свого боку докладатимемо зусиль і виконуватимемо свою частину з усяким старанням. Ми хочемо мати спілкування з Тобою, яке тільки можливо тут, на землі мати людині. Господи, ми бажаємо чути Тебе і йти Твоїм шляхом. Благослови нас у цьому, в ім’я Ісуса Христа. Амінь.