Молитва — це наше звернення до Господа, Який усе знає, усе бачить і неодмінно відповість, даруючи людині бажане. Від звичайного прохання молитву відрізняє усвідомленість і жива віра у силу Всевишнього. Бог може дати людині все необхідне і обдарувати її тим, чого вона справді потребує. Зокрема, зцілити, якщо вважатиме, що це принесе їй благо. Звертаючись до Господа, передусім ми маємо просити мудрості, а вже потім — звертатися з іншими проханнями, які Господь виконає, якщо вони дійсно нам на користь.
Господь створив людину досконалою — без хвороб, смутку і старіння. Але, впавши у гріх, людина втратила ці безцінні дари. Їй почало бракувати мудрості, смирення, любові. Тому духовне зцілення стало для неї життєво необхідним. У молитві ми просимо не лише про тілесне здоров’я, а й про визволення від пристрастей, що отруюють серце. Адже саме пристрасті руйнують не лише душу, а й тіло. Молитва — це перший крок до духовного зцілення, який наближає людину до Бога.
Говорячи про зцілення, важливо розрізняти поняття «лікування» та «зцілення». Наприклад, людина хворіє на інфекцію чи потребує операції. Завдяки медикаментам і ресурсам організму вона одужує — це лікування. Проте душа її при цьому може залишатися враженою, а отже — відкритою до нових хвороб.
Зцілення — поняття духовне. Уявімо, що в бійці хуліган отримав поранення. Медики допоможуть йому фізично: оброблять рану, випишуть ліки. Людина одужає тілесно. Але душа при цьому залишається осторонь. Така людина, керуючись інстинктами, не звертається до Господа, не шукає глибшого сенсу в події, не має у собі дару зцілення, що його дає лише Бог.
Коли нас уражає хвороба, ми часто запитуємо: «Чому це сталося?» Агресія, злість, лють, заздрість — усе це руйнує людину зсередини, провокуючи недуги. Будь-яка хвороба, навіть незначна, — це сигнал згори, що слід зупинитися й озирнутися на стан власної душі.
Хвороба приносить не лише фізичний біль, а й духовний дискомфорт. Існує чимало випадків, коли люди, щиро звертаючись до Господа з молитвою, зцілювалися без втручання лікарів. Проте потрібно пам’ятати: спочатку оновлюється душа — і тільки потім зцілюється тіло.
Кожен із нас проходить випробування, щоб отримати безцінний духовний досвід. Господь дає нам час і можливість усвідомити: без Його волі ми не здатні нічого. І коли це розуміння приходить, людина з вірою звертається до Всевишнього — і за своєю вірою отримує зцілення.