Чи дозволяється повторне вінчання, якщо перший (церковний) шлюб розпався? Чи потрібно проходити якесь «розвінчання»? На ці запитання відповідають священнослужителі.
У разі подібної ситуації варто звернутися до єпископа вашої єпархії. Там ретельно розглянуть обставини та порадять, як діяти далі.
Слід розуміти, що в Церкві не існує такого чину, як “розвінчання”. У житті трапляються різні обставини: люди можуть втрачати зір, ногу, навіть віру… Іноді хтось зникає безвісти, й родина не має про нього жодної звістки. У таких випадках потрібні відповідальні рішення — лише після детального розгляду конкретної ситуації.
На жаль, сьогодні багато хто безвідповідально ставиться як до шлюбу, так і до розлучення. Причиною розриву може стати навіть незначний конфлікт. Знаю прикрий випадок: зять посварився з тещею, і через це його дружина подала на розлучення, залишивши двох дітей без батька. Так материнська прихильність до своєї матері виявилася сильнішою за Божу заповідь: «Залишить чоловік батька і матір, і прилучиться до дружини своєї…» (Бут. 2:24).
Саме тому такі випадки розглядає або єпископ, або комісія при єпархії, до складу якої входять досвідчені й духовно зрілі священники.
Буває й так, що людина взагалі не була християнином, але захотіла вінчатися через красу обряду. До мене приходила жінка, яка зізналася, що повінчалася, не будучи хрещеною. Я її заспокоїв, пояснивши, що це вінчання не має духовної сили — адже людина стає членом Церкви лише через Таїнство Хрещення.
Поняття “розвінчатися” не існує. Так само, як не можна “розхреститися”. Якщо ви були повінчані, а шлюб розпався — духовний зв’язок уже втрачено. І якщо ви хочете створити нову сім’ю та знову повінчатися, вам потрібно отримати благословення архієрея на друге вінчання.
Це не безвихідна ситуація. У Церкві існує особливий чин для тих, хто вступає в другий шлюб. Друге вінчання можливе. І навіть більше: якщо один із подружжя вінчається вперше, а інший — вдруге, Церква проводить звичайне вінчання, а не чин для второбрачних.
Звісно, людині боляче усвідомлювати, що одного разу вона вже давала обітницю вірності перед Богом — і порушила її. Але для цього й існує Таїнство Покаяння. Ми віримо, що Господь милостивий і може простити будь-який гріх, якщо розкаяння щире — навіть такий серйозний, як порушення шлюбної обітниці.
Існують церковні документи, які регламентують ці моменти. Хоча я особисто не з усім у них погоджуюсь. Наразі відносно легко отримати в єпархії довідку про втрату канонічної сили попереднього шлюбу, що дає змогу укласти новий церковний союз. До людей треба ставитися з християнським милосердям. Але водночас слід пам’ятати: сам факт розлучення — це порушення Божого закону. Господь чітко сказав в Євангелії: «Хто розлучається з дружиною своєю, не через перелюб з її боку, той чинить перелюб» (Мт. 19:9).
Нехай ваше життя буде влаштоване так, щоб ніколи більше не повторити помилок минулого, щоб вам не довелося знову переживати розлучення з людиною, з якою ви давали обітницю в храмі Божому.
І пам’ятайте: у вічності ви зустрінетеся з усіма, з ким мали складні стосунки в земному житті — зокрема, й з колишнім подружжям.