Найперше в скорботному стані бережися духу нарікання», — наставляв преподобний Амвросій Оптинський. Але чому ж християнину так важливо уникати скарг?
Роптання і невдоволення суперечать покликанню християнина — радіти в Господі та довіряти Його Промислу. Апостол Павло у Посланні до Филип’ян закликає:
«Радуйтеся завжди в Господі; і ще кажу: радуйтеся!» (Фил. 4:4).
Тобто віруючий покликаний бачити у всьому — навіть у найважчих обставинах — волю Божу.
Скарги й нарікання — це не просто невдоволення. Це, передусім, вияв недовіри до Бога, свідчення маловір’я та внутрішнього сумніву в Його Промислі.
«Господь терпить усі людські немочі, але не виносить постійного нарікання і не залишає його без вразумлення», — говорив преподобний Ісаак Сирин.
Звісно, всі ми — живі люди. І ніхто не має права суворо осуджувати того, хто нарікає чи скаржиться в годину важких випробувань. У моменти болю чи несправедливості не завжди можливо стримати емоції. Але благословенна та душа, яка навіть у скорботі знаходить силу молитись, терпіти, дякувати Богові й зберігати смирення.
Уникати нарікань необхідно ще й тому, що вони часто ведуть до стану духовного занепаду — до зневіри й відчаю. Нарікаючи на події чи людей, ми самі руйнуємо свою віру й віддаляємося від Бога.
«Ніщо так не викликає Божого гніву й покарання, як роптання…» — свідчив священномученик Петро Дамаскин.
Потрібно пам’ятати: Господь завжди поруч, але віра в Нього не означає, що наше життя буде завжди безтурботним. Христос Сам сказав:
«У світі зазнаєте скорботи…» — і Він Сам перетерпів страшні муки заради нашого спасіння.
Тож, коли приходить біда, не ремствуй, не нарікай, а з довірою звернись до Бога в молитві. А якщо душевний тягар занадто важкий — йди до храму, сповідайся, причастись. Господь обов’язково дасть полегшення й силу пройти випробування.
Як сказав святий преподобний Паїсій Святогорець:
«Я б зійшов з розуму від несправедливості цього світу, якби не знав, що останнє слово — за Господом Богом».
Нехай укріпить нас Господь у терпінні й довірі до Нього!
Молитва преподобного Симеона Нового Богослова
Не попусти мені, Владико Господи, випробування, скорботи чи хвороби понад мої сили, але або визволи мене від них, або даруй мені міцність перенести їх з подякою.
Молитва перед іконою Божої Матері «Всіх скорботних Радість»
О Пресвята Владичице Богородице, преблагословенна Мати Христа Бога, Спасителя нашого, Радісте всіх скорботних, зцілення хворих, захисте немічних, покровителько вдовиць і сиріт, утішителько матерів у печалі, зміцнення немічних дітей і пристановище всім безпомічним! Тобі, Всемилостива, дарована від Всевишнього благодать — заступати за всіх, визволяти від скорбот і хвороб. Бо й сама Ти перетерпіла лютий біль, бачачи страждання Свого Сина, розіп’ятого на Хресті.
Тож, Мати Милосердна, вислухай наше моління, утіш нас, хто в скорботі, бо Ти — вірна Заступниця і Радість для вірних. Сидячи праворуч Сина Свого, Ти можеш, якщо побажаєш, випросити все корисне для нас. Тому з вірою й любов’ю припадаємо до Тебе: почуй нас, не позбав милості, визволи від бід, скорбот і хвороб, захисти від ворогів видимих і невидимих, і будь з нами в усі дні життя нашого. Щоб ми, під Твоїм покровом, зберігали душевний і тілесний спокій, славлячи Твого Сина — Спасителя нашого, з Отцем і Святим Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Молитва перед іконою Божої Матері «Утамуй мої печалі»
Надіє всіх кінців землі, Пречиста Діво, Владичице Богородице, утішення наше! Не відвернися від нас, грішних, бо на милість Твою покладаємо надію. Погаси вогонь пристрастей, що палає в нас, і покаянням зволожи висохлі серця наші; очисти наш розум від гріховних думок, прийми молитви наші, що зітхаючи приносимо з глибини душі.
Будь нам Заступницею перед Сином Твоїм і Богом, відверни Його праведний гнів Своїм материнським заступництвом. Зціли рани душі й тіла, заспокой бурю ворожих нападів, зніми тягар гріхів наших і не залиш нас до загибелі. Утіш серця, розбиті печаллю, щоб славили Тебе до останнього подиху. Амінь.