Його життя могло б стати прикладом земного успіху. Кипріян, народжений у знатній карфагенській родині близько 200 року, мав усе: багатство, блискучу освіту, славу видатного ритора та адвоката. Але ні почесті, ні язичницька віра предків не могли наповнити його душу, що тужила за істиною.
Утіху й великий сенс відкрив йому старець-пресвітер Цецілій, який показав дорогу до Христа. У зрілому 46-річному віці Кипріян здійснив дивовижний для багатьох крок: роздав усе своє майно нужденним, прийняв хрещення і всім серцем звернувся до служіння Богові. Його мудрість та дар переконання швидко здобули любов вірян, і в 248 році його обрали єпископом Карфагена.
Час його служіння припав на суворі гоніння імператора Валеріана. Але жодні погрози не зламали духа святого. Він мужньо відмовився приносити жертви ідолам. Навіть у в’язниці він продовжував зміцнювати свою паству листами й книгами, які згодом стали перлинами християнського вчення. У вересні 258 року Кипріян прийняв мученицьку смерть зі смиренням і молитвою на вустах, залишившись назавжди символом вірності й стійкості.
Купріянів день: зустріч осені на порозі
На Русі день пам’яті святого Кипріяна, або Купріянів день, називали Клюквенником та Журавлиним вічем. Це був поетичний рубіж, коли літо остаточно передавало свої права золотій осені.
Вважалося, що саме до цього дня болотяна журавлина (клюква) набирала сили й отримувала цілющі властивості. Збирати її раніше було суворо заборонено — це могло накликати лихо. А ось ягода, зібрана 13 вересня, нібито отримувала благословення і могла зберігатися свіжою аж до весни.
У цей час журавлі гуртувалися на болотах у зграї, щоб вирушити в теплі краї. За їхньою поведінкою передбачали зиму:
летять клином — до ранньої та суворої зими;
летять поодинці — наступного року буде неврожай;
відлетіли до Купріяна — зима буде холодна, але швидкоплинна.
Заборони 13 вересня
Не вирушати в далеку дорогу — шлях буде сповнений несподіваних труднощів.
Не давати і не прощати грошових боргів — це могло зруйнувати добробут на цілий рік.
Не сваритися, не підвищувати голос, не руйнувати мир у сім’ї та в душі.
Не залишати ножі на столі — щоб у дім не прийшов розлад.
Не приймати подарунки від незнайомців, аби разом із ними не взяти чужу біду.
Що можна й варто робити
Збирати журавлину та заготовляти на зиму інші дари осені: ріпу, гарбуз, моркву.
Спостерігати за природою й дослухатися до її підказок.
Провести вечір у родинному колі за спокійною бесідою, згадуючи добрим словом минулий рік.
Традиція трьох свічок
Увечері цього дня поставте на стіл три церковні свічки. Запаліть їх по черзі, промовивши з щирістю:
першій свічці скажіть: «Дякую» — за все добре у вашому житті;
другій — «Пробач» — відпускаючи образи собі й іншим;
третю запаліть зі словом «Допоможи», довіряючи свої потреби Господу й Небесним силам.
Нехай свічки догорять до кінця. Якщо горять рівно — чекайте миру в душі; тріщать — про вас згадують добрим словом; димлять — на підході несподівана допомога.
Сни з 12 на 13 вересня
Сни цієї ночі вважалися «віщими» — вони не стільки передбачали майбутнє, скільки підказували правильний напрям для душі:
летіти у сні, як журавель — до швидкого подолання труднощів;
збирати ягоди — до прибутку чи несподіваної радості;
бачити чисту воду — знак спокою й правильного шляху;
розмова зі святим або померлим предком — заклик дослухатися до мудрості роду;
заблукати в лісі — знак сумнівів і потреби зупинитися;
отримати в дар монети — до доброї звістки;
згасла свічка — час відпустити ситуацію, яка вичерпала себе.
Камінь дня: сердолік
Теплий, сонячний сердолік ідеально пасує до енергії цього дня. На Русі його називали «каменем застиглого сонця» й вірили, що він зберігає тепло літа. Він символізує спокій, вірність (як вірність святого Кипріяна) та оберігає від поганих думок і напастей. У цей день достатньо просто потримати камінь у руках, заряджаючись його умиротворенням і згадуючи все добре, що подарував минулий рік.