“Чому Бог допускає стільки горя, зла і несправедливості? Адже Він всемогутній. То в чому ж тоді полягає Його всемогутність?”
Здається, що автор цього питання не читав Євангелія і не знає, чим християнство відрізняється від усіх попередніх релігій. Дійсно, в усіх релігіях до Христа Бог був вищою справедливістю і вищою правдою.
Справедливість і правда полягають у тому, щоб визначити, кого нагородити, кого покарати, а кого відправити на ешафот… Кожному — за його справами. А якщо ви відкриєте Євангеліє, то будете вражені.
Розп’ятий поруч з Христом розбійник, негідник, бандит і вбивця сказав: «Господи, помяни мене в Царстві Твоєму». Що означають його слова? Помяни мене там, де я ніколи не буду. І почув у відповідь:
«Сьогодні ж будеш зі Мною в раю». Хіба це правда? Хіба це справедливість? В якій релігії бандита відправляють до царських палат? На царський бенкет? Християнство говорить про те, що Бог не є правдою. Якби Він вершив правду, то всі ми вже давно були б у пеклі.
Коли Христос прийшов на землю, першими Його словами були: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне». Що означає “наблизилося”? Як саме наблизилося?
За які такі заслуги Христос відповів розбійнику, що він сьогодні ж буде з Ним в раю? За усвідомлення того, що я — вертеп, а не людина.
Отже, по-перше, Бог не вершить справедливість і правду. По-друге, у питанні згадується про всемогутність Бога. Що таке всемогутність? Произвол? Що хочу, те й творю? Так, саме таке уявлення про богів було до Христа.
Але християнство говорить, що Бог — не всемогутній. Він навіть не може спасати людину без волі самої людини. І тим більше, Він не може погубити її. Тому що Бог — це любов. І все, що Він робить, Він робить лише заради користі людини.
Преподобний Ісаак Сирин говорить, що Бог нічого не робить заради помсти, але все робить для користі людини. Ісаак Сирин вважає, що однією з таких дій є геєнна. Тобто геєнна — це не місце покарання людей, а операційна в лікарні.
Бо чим більше людина калічить свою душу (злобою, підлістю, неправдою, осудом), тим складніші операції їй будуть потрібні. Про людину, що потрапила в автомобільну катастрофу, говорять, що лікарі її по кісточках збирали, майже добу працювали в операційній.
Людина повинна перенести страждання і довгий процес лікування. Але це — не місце остаточної тортури, а операційна, в якій доводиться багато страждати, щоб стати здоровим.
Тому ми глибоко помиляємося, коли думаємо, що Бог — всемогутній, і що Він робить тільки те, що хоче. Якби людина не мала свободи волі, якби Бог міг керувати людиною, як якоюсь собакою, тоді людина була б не людиною, а Бог був би не Богом.
Отже, чому у світі відбувається стільки зла і несправедливості? Насправді, ми вільні. І шлях до здоров’я для нас відкритий. Сказано: як хочеш, щоб до тебе ставилися люди, так і ти стався до них. Великодушно, з розумінням, з прощенням, з добрим почуттям…
А ми як ставимося? До когось ми ставимося по-доброму, а когось готові четвертувати. Все горе, всі страждання у світі є наслідком відступу людини від головного закону нашого людського буття — закону любові.
Чим менше любові — тим більше страждань. Чим більше ненависті — тим більше горя. Як ви думаєте, хто більше страждає: той, хто ненавидить, чи той, кого ненавидять? Той, хто ненавидить. Ненавидить і сам же страждає.
Нам потрібно пам’ятати, що в християнському вченні гріх — це рана, яку я завдаю собі. Ми, виявляється, не тільки садисти, але й мазохісти. Ми самі себе калічимо. Сказано ж: не роби іншим того, чого не хочеш собі. Хіба ми цього не знаємо? Знаємо. І все одно робимо.
Хіба ми не знаємо, що не можна обманювати, не можна заздрити, не можна брехати, не можна осуджувати? Знаємо… А потім починаємо питати: «Ах, за що мене Бог покарав?»
Ми — вільні особистості. І Бог не може нас врятувати від усіх ран, які ми добровільно завдаємо собі самі. Бог не зупиняє нас. Тому лише ми самі є причиною всіх бід, скорбот і зла, які відбуваються у світі.