Псалмоспівець Асаф, що жив за часів царя Давида, написав 12 псалмів. Особливе місце серед них займає 72-й псалом.
Цей псалом читається як молитва за навернення беззаконних, що чинять зло, аби Господь виправив їхній шлях, а також у випадках гонінь на праведних.
Псалом 72 присвячений темі несправедливості у світі та пошукам відповіді на складні питання: чому нечестиві благоденствують, а праведні терплять страждання?
Для сучасного християнина зміст цього псалма залишається актуальним. Бачачи несправедливість у світі, можна обурюватися, втрачати надію, шукати революційних шляхів. Але можна поглянути глибше — на кінець земного життя — і зрозуміти, що швидкоплинне благополуччя нечестивих зникне, як сон, тоді як той, хто живе з Богом — думками й ділами — отримає вічне благо.
Псалом 72 — глибокий за змістом, цілющий для душі, пробуджує віру та очищає свідомість. Це наче дерево життя для змученого серця, що прагне справедливості й миру.
Цей псалом можна назвати вінцем переможця — того, хто здолав власні страхи, сумніви, маловір’я і віднайшов істину в Бозі.
1. Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем!
2. Мало не похитнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої.
3. Бо я заздрив безумним, бачачи добробут беззаконних.
4. Немає їм страждання, і навіть при смерті вони сильні.
5. У їхньому житті немає турбот, і не зазнають вони людських бід.
6. Через це гордість їх пихата, і, як в одяг, зодягаються вони у неправду та нечестя.
7. Очі їх блищать від ситості, серце повне жадоби.
8. Глузують і зневажають, високо говорять про Бога.
9. До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить всю землю.
10. Тому люди звертаються до них і п’ють слова їхні, як воду з повної чаші.
11. І кажуть: “Чи знає Бог? Чи є знання у Всевишнього?”
12. Ось нечестивці — завжди в достатку, і багатство своє примножують.
13. [І я сказав:] “Хіба даремно я очищував серце своє і в невинності умивав руки мої?
14. Терпів я удари щодня і щоранку карав себе?”
15. Якби я подумав: “Буду жити, як вони”, — то зрадив би покоління синів Твоїх.
16. Думав я, як це все збагнути, але важко було мені.
17. Аж поки не ввійшов я до святині Божої — і тоді зрозумів кінець їхній.
18. Ти поставив їх на слизькій дорозі, на краю прірви.
19. Як несподівано загинули вони! Зникли, погинули через своє беззаконня.
20. Як сон по пробудженні щезає, так і Ти, Господи, пробудивши їх, знищиш уявлення їх у місті Твоїм.
21. Коли хвилювалося серце моє, і боліла душа моя,
22. я був нерозумним — як безсловесна тварина перед Тобою.
23. Та я завжди з Тобою: Ти тримаєш мене за правицю мою.
24. Ти ведеш мене порадою Твоєю і приймеш мене до слави Твоєї.
25. Кого маю я на небі, як не Тебе? І на землі нема нікого, крім Тебе, кого бажає душа моя.
26. Тіло моє і серце моє знемагають, та Бог — скеля серця мого і доля моя навіки.
27. Бо ось, хто віддалився від Тебе, гине; Ти знищуєш кожного, хто відступає.
28. А мені — добре бути близько Бога, покладати надію на Господа і розповідати про всі діла Твої в Церкві Твоїй.