28 серпня православні християни відзначають одне з найбільших дванадцяти свят — Успіння Пресвятої Богородиці, яке ще називають Літньою Пасхою.
Слово «успіння» означає «відхід до сну», мирну кончину.
За переданням, після Розп’яття Христа Пречиста Діва жила в Єрусалимі в домі апостола Іоана Богослова. Вона багато молилася, допомагала людям і часто піднімалася на Єлеонську гору, з якої вознісся Христос.
Одного разу їй явився архангел Гавриїл і сповістив, що через три дні завершиться Її земний шлях. На знак цього він простягнув Богородиці райську гілку.
У призначений день апостоли зібралися біля неї. Богородиця спочила без мук і страху — немов заснула. Її тіло поховали у Гефсиманії, поруч із праведним Йосифом Обручником і батьками. За переказами, похорон супроводжували чудеса: процесію вкривало небесне хмаро, а коли хтось хотів зневажити тіло Пречистої, ангел відсік йому руку вогненним мечем.
На третій день апостол Фома, який запізнився, попросив відкрити гробницю, щоб попрощатися. Але гроб виявився порожнім: Богородиця вознеслася на Небо з ангелами, залишивши лише поховальну пелену.
Традиції святкування Літньої Пасхи
Свято Успіння було встановлено у 431 році на Третьому Вселенському соборі в Ефесі. Воно входить до числа найголовніших для православних.
Перед святом віряни дотримуються суворого Успенського посту, а 28 серпня йдуть до храму на урочисту службу. Священники вдягаються у голубі ризи, а люди приносять для освячення колоски пшениці та хліб із нового врожаю.
У давнину день Успіння символізував перехід від літа до осені. Господині солили огірки, щоб узимку вистачало на всю сім’ю. Юнаки цього дня починали сватання — вважалося, що шлюб, укладений після Успіння, буде під покровом Божої Матері.
Вечір проводили за співами та танцями. Вперше за літо в хатах запалювали свічки перед вечерею.
Чого не можна робити 28 серпня
Переїдати та зловживати вином — замість цього належало влаштувати скромну сімейну трапезу.
Вінчатися та справляти гучні весілля — хоча прямої заборони немає, радили обирати інші дні, щоб не затьмарювати церковне торжество.
Йти на цвинтар — адже свято символізує життя, а не смерть.
Починати трапезу до освячення хліба. Першим куштували саме освячений каравай, який потім берегли під іконами. Упустити хліб у цей день вважалося великим гріхом і віщувало хвороби.
Важко працювати: не шили, не пряли, не прали, не лагодили. Дозволялася лише легка праця по господарству.
Користуватися гострими предметами — вважалося, що рани в цей день довго не заживають.
Копати землю, розпалювати вогонь, викидати сміття — щоб не накликати неврожай і збитки.
Ходити босоніж по росі — «роса цього дня — сльози землі за Богородицею».
Сваритися, лаятися та лихословити — конфлікти на Успіння обіцяли затяжні проблеми в родині.
Одягати тісне взуття — за прикметою, натерті ноги віщували невдачі.
Народні прикмети на Успіння
Туман вранці — до дощу й великого врожаю грибів.
Похмурий ранок — до вечірнього дощу.
Ранковий холод — незабаром перші заморозки.
Ясне небо під час служби — до теплої та тихої осені.
Гроза — осінь буде ранньою й дощовою.
Веселка — до сонячної та м’якої осені.
Вітряний день — бабине літо буде спекотним.
Багато павутиння — на холодну зиму.
Квіти пахнуть сильніше — на негоду.
Надокучливі мухи — скоро похолодає.
Вечірній туман, що розсіюється до ранку — на дощ.
✨ Успіння Пресвятої Богородиці — не стільки день скорботи, скільки свято надії. Богородиця, перемігши смерть і вознісшись до Сина, стала Заступницею для всіх християн, а день Її Успіння — символом перемоги життя над смертю.