“Отче, пишу вам, тому що щодо конкретної ситуації відповіді я ніде не знайшла. Багато читала про те, як потрібно поводитися і що робити, щоб вийти з депресії та зневіри. Але якщо не вийшло, і людина, навіть якщо вона воцерковлена та намагається йти до Бога, все одно зламалася або періодично ламається, що б ви порадили їй робити в момент нестерпного душевного болю? Що це? Розпач, зневіра, гординя, одержимість?”
Якщо не допомагає навіть молитва, фізично організм сильно ослаблений, як настроїти себе на такі дії, щоб зуміти її перенести, не нашкодивши нікому з оточуючих ані словом, ані ділом?
Відповідь священника:
“Питання справді складне. Ви знаєте, як психологи кажуть, що якщо стан депресії або засмучення триває досить довго, наприклад, кілька місяців, то потрібно звернутися до психіатра.
Зараз є ліки, дякувати Богу, це не страшні психотропні препарати, які б’ють по голові і роблять людину дурною. Тепер є ліки, що допомагають зняти депресивний стан. Це щодо медикаментозного лікування.
Щодо духовного лікування, духовної терапії, я можу порадити ось що. Ну, що означає порадити? Ось у мене є одна близька людина, яка теж дуже часто впадає у стан депресії. Усі мої поради, які я їй даю, не діють.
Ця людина мені каже:
“Розумієш, ти іншого плану. Ти оптимістичніший, можеш спокійніше ставитися до деяких речей, не звертати на них увагу, у всьому собі довіряти Господу. А я, – каже, – просто не можу, я втрачаю все, у мене все з рук валиться, я втрачаю ґрунт під ногами”. Розумієте?
Як, скажімо, пам’ятаєте, Петро пішов по воді до Ісуса, почав тонути, Христос простягнув руку, Петро схопив її, піднявся і знову пішов по воді разом із Христом. Але хтось не може цього зробити, хтось не може підняти руки, щоб прийняти допомогу від Христа, хтось не може, навіть тримаючись за Христа, стояти на хвилях.
Що такій людині робити? Якщо людина, ну, я повторю, якщо не може або не хоче, або якщо їй не допомагає, потрібно сприймати цей стан як хрест.
Тобто, якщо ви не маєте ніяких душевних сил, і все, що Церква пропонує, не допомагає, просто сприйміть це як ваш хрест.
У різних людей різні хрести. Ось ми колись у храмі стоїмо, дивимося на інших людей і нам здається, що нам не щастить, а комусь щастить, в нього все добре. Ви знаєте, спілкуючись із людьми як священик, я хочу сказати, що всі мають свої проблеми.
У когось це хвороби, у когось пристрасті, у когось хронічне безгрошів’я, у когось проблеми в особистому житті або ще щось. Тобто кожен з нас має свій хрест, дорогі. Хрест — це те, що ми повинні нести, не нарікати, а жити з ним. Ми повинні знаходити ресурси, щоб жити з ним.
Якщо ми не можемо перемогти, скажімо, стан зневіри, і навіть молитва нам не допомагає, і всі духовні поради не допомагають, сприйміть це просто як хрест. З ним треба жити, його треба пронести.
У жодному разі не можна думати про суїцид, тому що самогубство не вирішує проблему, а перетворює її на вічну проблему. Той відчай, порожнеча в душі, яка є у живої людини, якщо вона вчинить самогубство, переходить із нею в вічність, стає її вічним станом.
Тепер поговоримо про те, що Церква може запропонувати як духовну допомогу. Найбільше, звісно, це молитва. Я на своєму досвіді переконався, що як би ти не втомився, як би тобі не було сумно, вставай, бери себе за комір, за волосся.
Візьміть себе за волосся. Підніміть, поставте перед іконою. Струсіть себе.
Скажіть собі:
“Що ти, як ганчірка, поводишся?”
Собі скажіть. Візьміть акафіст Ісусу Найсолодшому, Божій Матері. Читайте цей акафіст, наприклад. Читайте канон, молитви. І ось цей ваш стукіт кулаком у двері призведе до того, що двері обов’язково відчиняться.
Ви відчуєте умиротворення, спокій. Щось було страшне, ви думали:
“Господи, що робити, як вийти з цього стану?”
І прийде мир, спокій і радість. Це абсолютний факт, у якому я переконався. Тому молитва — це найпотужніші ліки.
Далі. Потрібна діяльність, причому краще не інтелектуальна, а практична, фізична діяльність.
До мене приходить одна жінка і плаче від того, що вона в стані зневіри. Вона самотня, їй нічого робити, ось вона в депресії. Я говорю: “Є у нас парафіянка, яка має троє маленьких дітей. Чоловік її покинув, залишив. Вона одна, змушена заробляти на дітей, має крутись, щоб їх нагодувати і відвезти до школи”.
Кажу: “Прийдіть, допоможіть їй, цій жінці”.
Ця жінка каже: “Ні, я краще буду лежати і сумувати, ніж щось робити”. Якщо у вас є час, сили, підіть у храм, запитайте священика, може він дасть вам якесь служіння, і ви зможете допомогти ближньому.
Коли людина впадає у відчай чи депресію, лікарі часто радять зайнятися фізичною працею. Фізична праця може вивести нас із цього стану.
Далі. Читання духовної літератури або Євангелії. Візьміть духовну літературу, візьміть Святе Євангеліє.
Якщо ми цей хрест, даний нам від Бога, спокійно і гідно понесемо, ми, звичайно, отримаємо нагороду від Господа в Божому Царстві, у вічності.
Діти, можливо, побут важкий, невлаштований, відсутність нормального житла, коли ми молимося: “Господи, дай”, а Господь не дає. Тобто, коли ми молимося, робимо зусилля, а ситуація не змінюється, сприймайте її як дар від Бога, порятунок, що теж допоможе виробити правильне ставлення і позбутися депресії.
Я іноді впадаю не в зневіру, а в розпач від сімейних обов’язків, турбот. Мені здається, що нічого не можу зробити, навіть почитати. Але я розумію, що моя сім’я, побут, діти — це все дар Божий.
Бог так хоче, і я знаю, що Господь піклується про мене. Щодня я говорю:
“Господи, дай мені те, що Ти вважаєш за потрібне”.
Все, що Бог дає — моє. Це послух від Бога. Тому не треба нарікати, треба розуміти, що це рятує нас. Хвороба, яку ми переживаємо, є засобом порятунку.
Пам’ятайте, апостол Павло плакав:
“Господи, зціли мене, щоб я міг служити Тобі”.
А Господь сказав:
“Досить благодаті моєї, бо сила Божа в немочі здійснюється”.
І в наших сумних обставинах, часом у наших немочах, сила Божа проявляється. Усвідомлюючи це, ми зрозуміємо, що все це від Бога, як засіб для порятунку.
Тому молитва, доброчинність, читання Святого Письма та занурення в святе передання, усвідомлення того, що Господь піклується про нас, і все, що Він дає, — це Його дари, необхідні для спасіння.
Це допоможе позбутися зневіри, безсилля, паралічу. Господь нехай благословить вас.”