“Твердо надіявся я на Господа, і Він прихилився до мене, і почув мій крик. Жертв і приношень Ти не захотів; всепалення і жертв за гріх Ти не вимагав.”
Цей псалом має заголовок, знайомий нам із багатьох інших псалмів: «Кінцевий, псалом Давида», що вказує на авторство царя Давида і на важливе значення псалма з пророцтвами про Месію. Давид згрішив, потому розкаявся, був вигнаний, терпляче й мовчки переніс скорботи, а тепер дякує Господу за те, що Той почув його молитви.
«Терплячи потерпів я Господа» — надзвичайний вислів, який можна зустріти лише в цьому псалмі. У житті трапляються ситуації, коли просто потрібно потерпіти, але бувають обставини, коли потрібно терплячи потерпіти, тобто, мовою математики, піднести терпіння в квадрат — помножити терпіння на терпіння.
Не думайте, що в оригіналі цей вірш звучить інакше. Український переклад є точною калькою з грецької, де написано: ὑπομένω ὑπέμεινα (іпомено іпемеіна).
Грецьке слово «терпіння» (ὑπομένω) походить від дієслова μένω, що означає «перебувати в певному стані чи на певному місці», а приставка ὑπό — «під». Отже, буквально слово ὑπομένω перекладається як «перебувати під чимось, витримуючи тиск, залишаючись при цьому нерухомим».
До речі, слово «скорбота» у давньогрецькій мові — θλῖψις (thlipsis) — означає «тиск» або «стискання». Таким чином ми краще розуміємо, чого вимагає від нас чеснота терпіння. Це не толерантність як мовчазна згода з беззаконням, що нерідко перетворюється на прямий спротив Богові. Терпіння — це зовсім інше: це зусилля залишатися нерухомим, стояти на місці в умовах найважчого тиску й скорботи.
Скорботу часто порівнюють із бурею. Буря завжди рухається, тому наймудріше — стояти на місці, аби вона швидше пройшла, а не рухатися разом із нею, продовжуючи її дію. Те саме при зустрічі з диким звіром: якщо ми почнемо тікати, це в більшості випадків стане фатальним. Як би не було страшно, слід залишатися нерухомим — тільки так можна врятуватися.
Так само й у житті: не всі скорботи обійдуть нас, деякі з них ми мусимо зустріти обличчям до обличчя, подивитися своєму страху прямо в очі, не втікаючи. Саме в такій ситуації опинився Давид — це і є те, що називається терплячи потерпіти.
Отже, іпомено — терпіння — це здатність стояти на місці перед лицем небезпеки й скорботи. Так терпів і Давид. І які плоди він отримав? Господь почув і прийняв його молитву.
Що це означає? Господь почув його і визволив із біди. Але є ще один важливий сенс: пророк довгі роки, поки терпів гоніння, молився, не бачачи плодів своєї молитви. Ми теж часто молимося, але мало хто з нас уміє молитися й чекати, поки Господь відповість. Саме про це говорить Давид: навіть йому, святому пророку, не все дарувалося одразу — іноді доводилося терплячи терпіти рік за роком.
Цьому він навчає й нас. Далі у псалмі сказано: «Багато хто побачить, і злякаються, і будуть надіятися на Господа». Ми часто думаємо, що життя святих безтурботне, бо вони святі, і Господь їх оберігає. Але все навпаки: своїх обранців Господь часто робить прикладом для інших, зокрема прикладом терпіння. І часто вони несуть великі страждання й гоніння не за свої гріхи, а щоб послужити уроком для інших.
Який же плід отримав Давид за свою терпеливу молитву? «І вивів мене з ями погибельної, з болота багнистого, і поставив ноги мої на камені, й утвердив стопи мої». Яма й болото — це образи найбільшої небезпеки, а стояння на камені — образ порятунку.
Болото тут недаремно: потрапивши в нього, як і при зустрічі з диким звіром, не можна покладатися на інстинкти самозбереження. Щоб урятуватися, не можна ворушитися. Чим більше людина намагається вибратися з болота власними силами, тим глибше вона тоне. Сили, які зазвичай допомагають, у цьому випадку стають згубними. Щоб врятуватися, потрібна сила, що перебуває ззовні, основою якої є тверда земля.
Так само і в житті. Є проблеми, які можна й потрібно вирішувати власними зусиллями. Але є випробування, що схожі на багно — вибратися з них допоможе лише сила Божа. У такому випадку надія на себе смертельна. Людина має усвідомити це й звернутися до Господа, аби Він визволив її й поставив на тверду основу, бо лише Господь спроможний на це.
Про це і говорить Давид. Він довгі роки перебував у стані, подібному до багнистого болота, але терпів, молився — і Господь вивів його звідти й поставив на камені. Головне, що слід тут запам’ятати: саме Господь це зробив, а не власні сили, тренінги чи поради коучів допомогли Давидові встати на тверду основу.
І останнє. Згадаймо, що 39-й псалом — месійний, тобто містить пророцтва про Христа. Тут ці слова передані від Його імені: «Жертв і приношень Ти не захотів, але тіло приготував Мені; всепалень і жертв за гріх Ти не вимагав. Тоді Я сказав: ось Я йду — як у сувої книжному написано про Мене. Я бажаю чинити волю Твою, Боже Мій, і закон Твій — в глибині серця Мого». Усі займенники тут написані з великої літери, що ясно вказує: Церква розуміє ці слова як сказані самим Христом.
Апостол Павло цитує цей псалом у Посланні до Євреїв, доводячи, що Христос — це саме Той Месія, на якого так довго чекав народ Ізраїлю. Якщо дивитися на цей псалом крізь призму месійного змісту, то під образом Давида слід розуміти все людство, що перебувало в ямі пристрастей і в тіні гріха. Його прийшов визволити Христос. Господь не захотів жертв, але приготував тіло, яке стало Жертвою примирення Бога з людством. Через Христа ми всі примирилися з Богом.
Текст Псалому 39:
1. Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2. Непохитно надіюсь на Господа, і Він прихилився до мене, і благання моє Він почув.
3. Витяг мене Він із згубної ями, із багна болотистого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої стопи,
4. і дав пісню нову в мої уста, для нашого Бога хвалу, нехай бачать багато-хто й пострах хай мають, і хай вони мають надію, на Господа!
5. Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею, і не зверталась до пишних та тих, що вони до неправди схиляються!
6. Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численніше, щоб можна його розповісти.
7. Жертви й приношення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.
8. Тоді я сказав: Ось я прийшов із звоєм книжки, про мене написаної.
9. Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці.
10. Я проповідував правду в великому зборі, ото, своїх уст не ув’язнюю я, Господи, знаєш Ти,
11. справедливість Твою не ховав я в середині серця свого, про вірність Твою та спасіння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібранні.
12. Тому, Господи, не ув’язни милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай завжди мене стережуть,
13. бо нещастя без ліку мене оточили, беззаконня мої досягли вже мене, так що й бачити не можу, вони численнішими стали за волосся на моїй голові, і серце моє опустило мене…
14. Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені,
15. нехай посоромлені будуть, і хай зганьблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть, хто бажає для мене лихого!
16. Бодай скам’яніли від сорому ті, хто говорить до мене: Ага! Ага!
17. Нехай тішаться та веселяться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасіння Твоє, нехай завжди говорять: Хай буде великий Господь!
18. А я вбогий та бідний, за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся!
(Псалми 39:1-18)