Бог вірить в нас. Це важко визнати, але саме таке Його ставлення до нас. Творець чітко розуміє, на що здатна створена ним людина. У цьому сенсі нашу невпевненість, як прийнято говорити в суспільстві – в собі, можна вважати певним різновидом гріха. Чому? Просто тому, що, за словом святителя Феофана Затворника, невіра в можливість зробити щось повинно бути чуже християнину просто за фактом існування Бога. Богу адже можливо все? А нам по вірі дасться.
Хороший приклад того, наскільки Бог вірить в людину, – історія життя старозавітного пророка Ієремії. Пророк, почувши голос Бога з закликом (вірніше, навіть з констатацією факту) бути пророком для обраного народу, моментально поспішив відмовитися. Мовляв, я, Ієремія, зовсім ще молодий, адже саме слово «пророк» – це ніби про прикрашених сивиною старців, а ніяк не про безбородих молодиків.
Та й говорити не вмію, а пророк адже повинен бути і в Писанні сильний, і мати дар переконання, харизму … Тобто Ієремія просто злякався. Це перша його реакція як людини, перед якою ставлять серйозне завдання. Життєва логіка змусить нас тільки погодитися з доводами Ієремії: дійсно, чи під силу молодій людині взяти на себе роль духовного авторитету цілого народу?
Це дуже важливий момент для кожного християнина. Давайте уявимо, що ми стоїмо перед вибором братися за якусь благородну справу. Можливо, нам навіть пропонують взяти в ній участь. І яку реакцію це викликає? Страх, страх вийти із зони комфорту, невпевненість в своїх силах і упередженість в провал затії?
Ну ось, ми встаємо на місце Ієремії. Але коли він спробував відмовитися, Бог відповів пророку: «… Не говори:” я молодий “; бо до всіх, куди тільки пошлю тебе, підеш, і все, що накажу тобі, скажеш. Не бійся їх; бо Я з тобою, щоб тебе рятувати … »(Єр. 1: 7-9). Іншими словами, Бог говорить: не шукай виправдань, Ієремія, і не думай, що ти не можеш бути пророком, адже з тобою Я. Бог переломлює невпевненість пророка, мотивує його, більш того – наділяє здібностями для ведення проповіді.
Символічно, приміряючи історію на себе, можна розкласти її в такий спосіб. Коли ми сумніваємося в якомусь задумі або боїмося діяти, відчуваємо страх і невпевненість, потрібно подолати себе і звернутися з молитвою до Господа.
Якщо Богу завгодна ця справа, яку також бажає і наше серце, ми отримаємо і наснагу як вітер у вітрила, і енергію для дії як силу для реалізації бажаного. Господь хоче, щоб ми розвивалися в доброму укладенні, творили, любили, вели проповідь і всіляко розкривали себе заради Бога.
Ієремія не вірив в себе – в нього вірив Бог, що дало пророку сили встати на велике служіння. Нам необхідно пам’ятати про це, коли ми в сум’ятті і страху, коли ми не впевнені і шукаємо приводу відмовитися дії на догоду затишній апатії, коли ми сумуємо і перебуваємо в сонному паралічі. Бог завжди дасть добру пораду, пошле мотивацію і додасть сил нашим справах, якщо ми будемо радитися з Ним і вірити, що все неможливе завжди-завжди можливо разом з Ним.