Вознесіння Господнє – свято особливе, коли Ангели наближаються до людей.
Але це відбувається тільки з тими, хто правильно і гідно відзначає цей день.
«Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої? Не носіть більше дарів марних: куріння огидне для Мене; новомісяч і субот, святкових зібрань не можу терпіти: беззаконня – і святкування!” Першого дня ваших й усі ваші свята ненавидить душа Моя їх: вони стали; Мені важко нести їх»(Іс.1: 13).
Що означають ці слова?
Те, що для більшості з нас свята звучать лише в земній площині, вони не підносять нас вгору, за Христом, а приземляються. Ми тільки ще більше обтяжує ними, применшуючи справжнє святкове звучання, віддаляючись від Бога.
Господу не потрібні наші святкові атрибути, Йому необхідно наше серце, радісне про Нього:
«Хваліть Бога в святині Його, хваліть Його на могутнім Його небозводі. Хваліть Його за чини могутні Його, хваліть Його за могутню величність Його. Хваліть Його звуком трубним, хваліть Його на арфі та гуслях.
Хваліть Його з бубном, і ликами, хваліть Його на струнах і органі. Хваліть Його на цимбалах дзвінких, хваліть Його на цимбалах гучних. Всі дихаючі та хвалить Господа!»
Ось це свято! Бенкет радості! Але як важко цього досягти.
З року в рік ми проходимо коло свят, і вони стали для нас чимось звичним, повсякденним. Душа свята втрачається за мішурою, за зовнішньою картинкою, сформованими традиціями, нехай навіть і благочестивими.
І ми з разу в раз пропускаємо щось неземне, що є камертоном святкового дня, його вищим, досконалим звуком.
Цього звучання в повній мірі не досягне той, в кому світ не розп’яли. Для Господа важливо не наше приношення в цей день, а внутрішнє розташування, зречення від суєтних турбот світу, зосередження на вищих глибинах і сенсах життя.
Таке зречення вимагає надзусиль і сверхволі, яка вже буде не людської природи, а Божественної.
До такого звучання нас сьогодні закликають Ангели.
Вознесіння Господнє – це свято Ангелів, які зустрічають на Небі свого Творця і Царя в людському тілі.
Церковні піснеспіви сьогоднішнього свята наповнені ангельськими вигуками: «візьміть врата князи ваша» – піднімайте, врата небесні, свої затвори вище, приймайте Царя слави.
Радійте, ангельські чини, передавайте з рук в руки Переможця смерті на щитах переможних «доріносіма чинми. Алілуя».
І ми, слідом за Господом, з хвалебними піснями і радісними серцями висуваємося в шлях. Шлях в життя вічне, який відкрив нам Господь через Своє славне Вознесіння.
Життя земне після Вознесіння Господнього – не самоціль, попереду сяє світло життя вічного.