«У своєму збентеженні я сказав: “Я відкинутий від очей Твоїх”. Але Ти почув голос моєї молитви… Будьте мужні, і нехай зміцниться серце ваше, всі, що надієтеся на Господа!»
(Пс. 30:23, 25)
У заголовку Псалма 30, окрім згадки про авторство Давида, зустрічаємо фразу «На кінець» — вона вже неодноразово траплялася у Псалтирі. Цей вислів вживається щодо псалмів, що мають особливе значення, і часто вказує на те, що перед нами месіанський псалом, тобто такий, що пророчо говорить про Христа.
Зміст 30-го псалма справді передображає гнаного, зрадженого і залишеного Христа:
«Жах для знайомих моїх; ті, хто бачив мене, втікали від мене».
Але головним свідченням месіанського значення цього псалма є слова Самого Господа Ісуса Христа, які Він промовив на Хресті:
«У руки Твої віддаю дух Мій».
Це — останні слова земного життя Спасителя, одне з Його семи хресних висловлювань.
Варто зазначити, що саме перед смертю людина зазвичай вимовляє найважливіші слова свого життя. І два з семи слів Христа на Хресті — четверте і сьоме — взяті з Псалтиря. Це є прямим свідченням того, наскільки важливою була ця книга для Христа і Його учнів. Отже, якщо Псалтир був настільки важливим для Спасителя — хіба не варто і нам читати її постійно?
Що означає «псалом ізступлення»?
У заголовку 30-го псалма є ще одне слово:
«Псалом Давида. На кінець. Про ізступлення».
У грецькій і латинській мовах це слово звучить як «екстасіс». Воно походить від слова στάσις (стасіс) — «стояти», а префікс ек- означає «з» або «вихід». Тобто буквально — «вихід зі стану рівноваги».
Звідси й переклад «ізступлення» — стан, коли людина виходить із нормального стану свідомості, переживає глибоке потрясіння або піднесення.
Такий стан може бути викликаний самим Богом, без зусиль з боку людини. Так було, наприклад, з апостолом Павлом, коли він був піднятий до третього неба, або з багатьма святими подвижниками. У молитві вони входили в благодатний стан ізступлення.
Важливо підкреслити: це не досягається силою волі чи техніками. Це — дар Божий, який приходить неочікувано, виключно з Його волі. Навіть ісихазм — одна з найглибших форм православної молитви — не має на меті ввести людину в стан екстазу. Його завдання — навчити зосередженій, уважній молитві.
Православний аскет, який навмисне прагне до стану ізступлення, йде хибним шляхом і, швидше за все, впаде в прелесть (духовне самозваблення).
Штучний екстаз — не від Бога
Однак люди можуть входити в стан екстазу й іншими шляхами — через хвороби, гіпноз, медитацію, наркотики, мани та інші впливи. Психіатрія виділяє десятки таких шляхів. Але головна різниця між цими станами та справжнім духовним ізступленням — у їх джерелі:
істинне ізступлення дає Бог, а штучний екстаз викликається людиною або є наслідком хвороби.
Так, наприклад, люди, які мають епілепсію або психічні розлади, можуть переживати екстатичні стани. Але це — не Божий дар. І тому їхні слова не можуть вважатися пророчими чи натхненними.
У деяких релігійних спільнотах культивують масовий екстаз через музику, ритм, голосові вправи. Все це — форма колективного гіпнозу, а не дія Святого Духа. Почуття, слова та дії в такому стані не є натхненням від Бога, а наслідком психоемоційного впливу.
Прошу вибачення за таке розгорнуте пояснення, але вважаю тему надзвичайно актуальною.
Смятіння — це теж частина духовного шляху
Отже, 30-й псалом названо «Псалом ізступлення». У синодальному перекладі це передано як «смятение», тобто глибоке внутрішнє потрясіння.
Читаючи сам псалом, бачимо, що Давид справді був у тяжкому стані, викликаному страхом. Давні отці Церкви вважали, що це було під час гонінь від сина Авесалома. Пізніші тлумачі вказують на час переслідування з боку царя Саула, коли Давид змушений був тікати до філістимлян.
У будь-якому випадку, Давид не соромиться своїх переживань і відкрито говорить про них:
«Від усіх ворогів моїх я став осміянням, навіть для сусідів моїх — страшним; знайомі, побачивши мене, втікали».
«Я забутий, як мертвий у серцях; я — як розбитий посуд. Бо чую наклепи багатьох, звідусіль страх; змовляються проти мене, задумують погубити душу мою».
У таких обставинах Давид переживає справжню духовну кризу:
«Знемагає моє око від печалі, душа моя і нутро моє; життя моє в смутку, і літа мої в зітханнях; кості мої висохли…»
У подібному стані багато хто втрачає віру, отримує душевні травми, фобії, а іноді навіть доводить себе до самогубства.
Але наприкінці псалма Давид, мов сповідаючись перед Богом, визнає:
«У збентеженні моєму я сказав: “Я відкинутий від очей Твоїх”».
Тобто він пережив малодушність, втрату надії, страх, ледь не втратив віру. Це стан, у якому, можливо, були й ми.
Святі — не супергерої
Ми часто помилково вважаємо святих безстрашними героями, які завжди перемагають у духовній боротьбі. Через це вважаємо, що ми — зовсім не здатні до святості. Але це неправда.
Святі — це не ті, хто ніколи не падає, а ті, хто вміє підніматися. Вони теж переживали страх, сумніви, малодушність.
Навіть священики, ченці, духовники — не бездоганні. І якщо ми бачимо їхню слабкість, це не привід втрачати до них довіру, бо всі ми люди.
Згадаймо Давида: той, хто переміг Голіафа, згодом впадає в глибоку зневіру. Але що він робить? Молиться. І до кінця псалма ми вже чуємо зовсім інші слова:
«На Тебе, Господи, уповаю! Прихили до мене вухо Своє… Будь мені Богом-захисником, виведи мене з сіті…»
Це початок — прохання і надія, але фінал псалма звучить уже як тверде свідчення:
«Будьте мужні, і нехай зміцниться серце ваше, всі, хто надіється на Господа!»
Головний урок Псалма 30
Псалом 30 показує, як страх і смятіння можуть перерости в мужество і твердість духу. Це — сила молитви.
Святий — це не герой з коміксу, а людина, яка вміє піднятися, коли впала. І саме це — те, чого від нас очікує Бог: не безпомилковість, а постійне повернення до Нього.
Псалом 30:
1. Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2. На Тебе надіюсь я, Господи, хай не буду повік засоромлений, визволь мене в Своїй правді!
3. Нахили Своє ухо до мене, скоро мене порятуй, стань для мене могутньою скелею, домом твердині, щоб спас Ти мене!
4. Бо ти скеля моя та твердиня моя, і ради Ймення Свого Ти будеш провадити мене й керувати мене!
5. Ти витягнеш з пастки мене, що на мене таємно поставили, бо Ти сила моя!
6. У руку Твою доручаю я духа свого, і Ти мене визволиш, Господи, Боже правди!
7. Я зненавидив всіх, хто шанує бовванів марних, я ж надіюсь на Господа.
8. Я буду радіти та тішитися в Твоїй милості, що побачив Ти горе моє, що приглянувся Ти до скорботи моєї душі,
9. і мене не віддав в руку ворога, на місці розлогім поставив Ти ноги мої!
10. Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, від горя вже виснажилось моє око, душа моя й нутро моє,
11. бо скінчилось життя моє в смутку, а роки мої у квилінні, моя сила спіткнулася через мій гріх, і виснажились мої кості!
12. Я в усіх ворогів своїх став посміховищем, надто сусідам своїм, і страхіттям знайомим моїм, хто бачить надворі мене утікають від мене!
13. Я забутий у серці, немов той небіжчик, став я немов та розбита посудина…
14. Бо чую багато шептання, страхання навколо, як змовляються разом на мене, вони замишляють забрати мою душу,
15. а я покладаю надію на Тебе, о Господи, я кажу: Ти мій Бог!
16. В Твою руку кладу свою долю, Ти ж визволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслідників!
17. Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
18. Господи, щоб не бути мені посоромленим, що кличу до Тебе! Нехай посоромлені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шеолу,
19. нехай заніміють облудні уста, що гидоту говорять на праведного із пихою й погордою!
20. Яка величезна Твоя доброта, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку приготовив для тих, хто на Тебе надіється перед людськими синами!
21. Ти їх у заслоні обличчя Свого заховаєш від людських тенет, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
22. Благословенний Господь, що вчинив мені милість чудовну Свою в оборонному місті!
23. А я говорив у своїм побентеженні: Я відрізаний з-перед очей Твоїх! Та дійсно Ти вислухав голос благання мого, коли я до Тебе взивав…
24. Любіть Господа, усі святії Його, стереже Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
25. Будьте сильні, і хай буде міцне ваше серце, усі, хто надію покладає на Господа!
(Псалми 30:1-25)