«…Згадай гріхи свої перед Богом, якщо бажаєш, щоб вони були тобі прощені, і не відплачуй злом за зло ближньому своєму», — говорив святий преподобний авва Ісая. Але що робити людині, якщо вона не пам’ятає своїх гріхів?
Передусім важливо усвідомити: забувати свої гріхи — це нормально. Ми, як люди, не здатні пам’ятати всі свої провини, адже щодня грішимо перед Богом. Деякі гріхи людина навіть не сприймає як гріх, інші здаються дріб’язковими й незначними — і тому швидко забуваються.
Гріхів у кожної людини так багато, що згадати їх усі — неможливо. Тож перша порада — не впадати у зневіру й не докоряти собі за те, що забуваєте деякі гріхи. Навпаки, потрібно з відкритим серцем звертатися до Бога, просячи допомоги в усвідомленні своїх недоліків.
Гріхом є свідоме приховування своїх недобрих учинків на сповіді перед Богом і священником. Але якщо гріхи забуваються не навмисно, то це не є провиною людини. Потрібно визнавати ті гріхи, які пам’ятаєте, і просити Бога відкрити вам забуті провини, щоб ви могли покаятися і в них.
Також можна користуватися спеціальними православними книжками, створеними для допомоги тим, хто кається. У таких виданнях зазвичай подано перелік основних гріхів, у які так чи інакше впадає більшість людей. Наприклад, «На допомогу тим, хто кається» святителя Ігнатія (Брянчанінова) або «Досвід побудови сповіді» архімандрита Іоанна (Крестьянкіна). Читаючи ці книги, варто звертатися до своєї совісті: «А чи не згрішив я в цьому? А в цьому?..»
Важливою порадою у випадках забудькуватості є часта сповідь і Причастя. Чим рідше людина сповідається, тим вища ймовірність, що в проміжках між сповідями багато гріхів буде забуто. На сповіді відкривайте отцю ті гріхи, які пам’ятаєте, які мучать совість і душу, і не докоряйте собі за ті, що були забуті не навмисно.
Якщо вас непокоїть забуття гріхів, скажіть про це священникові й попросіть Господа простити ті провини, які забули, а також дати сили й розуміння, щоб пам’ятати свої гріхи, каятися в них і намагатися виправлятись.
Допоможи, Господи!
Молитва святого преподобного Варсонофія Великого
Владико Господи! Оскільки навіть забути свої гріхи — це теж гріх, то я в усьому згрішив перед Тобою, Єдиним Знавцем сердець. Прости ж мені все заради Твого чоловіколюбства. Адже в цьому і проявляється велич Твоєї слави, коли Ти не відплачуєш грішникам за їхні вчинки, бо Ти прославлений навіки. Амінь.
Молитва про прощення гріхів
Владико Христе Боже, Ти стражданнями Своїми зцілив мої страсті, а ранами Своїми — вигоїв мої рани.
Даруй мені, що багато перед Тобою згрішив, сльози розчулення; просякни моє тіло ароматом Животворчого Твого Тіла і наповни душу мою Твоєю Чесною Кров’ю — замість гіркоти, якою мене напоїв супротивник.
Підніми мій розум, який упав донизу, і виведи з прірви загибелі: бо не маю покаяння, не маю розчулення, не маю сліз утішних, які підносять чад до спадщини їхньої. Потемнів мій розум у житейських пристрастях, не можу з болем звести очі до Тебе, не можу зігрітися сльозами любові до Тебе.
Але, Владико Господи Ісусе Христе, скарбе доброти, даруй мені повне покаяння й серце працьовите в пошуках Тебе; даруй мені благодать Твою й онови в мені риси Твого образу.
Я залишив Тебе — не залишай мене; вийди на пошук мене, приведи до Твого пасовиська й зарахуй мене до овечок Твого вибраного стада; наповни мене разом із ними духовною їжею Твоїх Божественних Таїн, молитвами Пречистої Твоєї Матері й усіх святих Твоїх. Амінь.