Православна Церква визнає існування такого явища, як прокляття. Найсильнішим його різновидом вважається саме батьківське прокляття. Воно є особливо небезпечним, адже між дітьми й батьками з самого народження існує глибокий духовний зв’язок.
Чому батьківське прокляття має таку силу?
Згідно зі Старим Завітом, Бог дарував батькам особливу духовну владу над своїми дітьми. Зокрема, вони мають владу як благословляти, так і проклинати своїх чад.
У деяких родинах стало майже нормою в пориві гніву вимовляти у бік дітей образливі слова, коли ті не слухаються чи чинять, на думку батьків, щось погане: «Щоб тебе чорти забрали!», а то й гірше: «Щоб ти здох(ла)!»
Святий афонський старець Паїсій Святогорець застерігає:
«Знайте, що прокляття і обурення батьків мають велику силу. І навіть якщо батьки не проклинали своїх дітей прямо, а лише глибоко обурювались через них, то в житті цих дітей вже не буде світлого дня — уся їхня дорога стане суцільним стражданням… А ті батьки, які словами “віддають” своїх дітей дияволу, фактично “присвячують” їх йому. І тоді диявол отримує над ними владу, кажучи: “Ти сам(а) їх мені віддав(ла)”».
«До батьківського прокляття належать усі злі слова, сказані на адресу дитини: дурень, бовдур, виродок, недоумкуватий, неуко, недорозвинений тощо», — пояснює старець Паїсій. — «Маємо право лише молитися за своїх дітей: “Допоможи тобі, Господи”, “Збережи тебе, Господи”, “Спаси тебе, Господи” — і просити у Господа вразумлення для них».
Якими можуть бути наслідки батьківського прокляття?
У давнину в Русі дітей, яких прокляли батьки, називали «сбраненими». Таких людей могли переслідувати численні нещастя й страждання. Наприклад, якщо дитині бажали, щоб її «забрали чорти», її могли викрасти або вона потрапляла в лихо. Якщо хтось говорив дитині: «Щоб ти здох(ла)», — вона могла тяжко захворіти й навіть померти. Коли дитину постійно називають дурною — вона виростає з почуттям меншовартості й дійсно може мати труднощі з навчанням чи життєвими рішеннями.
Буває, що батьки проклинають дитину за те, що та не підкорилася їхній волі у виборі супутника життя — і це може привести, наприклад, до безпліддя. Деколи, у гніві, батьки проклинають на бідність — мовляв, «подавись своїми грошима!» — і тоді людина справді може втратити роботу, стати банкрутом, потрапити в борги й не мати змоги їх повернути.
Як зняти батьківське прокляття?
Щоб позбутися батьківського прокляття, мати (або батько) разом із сином чи донькою, на яких було звернене прокляття, мають взяти будь-яку ікону Пресвятої Богородиці, поставити її в кутку кімнати та прочитати перед нею три молитви: «Отче наш», «Богородице Діво, радуйся» та «Символ віри».
Після цього дитина має стати перед батьком чи матір’ю, тричі поклонитися до землі та щиро попросити прощення:
«Мамо (тату), прости мене, будь ласка, заради Христа, за моє (мої) дитяче (доросле) нерозуміння, непослух, зухвалість, бешкети, лайку (а якщо було — і побої), за все зло, що я вчинив(ла) проти тебе».
При цьому важливо по змозі згадати всі недобрі вчинки щодо батька чи матері.
Далі батько або мати також має тричі поклонитися до землі перед дитиною й промовити:
«Знімаю з тебе, (ім’я), усі слова мого прокляття, гніву, зухвалості, побоїв, усі злі та лайливі слова, сказані тобі. Віддаю тебе під Покров Пресвятої Богородиці».
Після цього слід прикластися до ікони Богоматері й попросити прощення у сина чи доньки. Ця ікона відтепер має належати дитині як знак батьківського благословення.
Крім того, і батько (мати), і дитина мають обов’язково піти до храму, щиро покаятися на сповіді й прийняти Святе Причастя.
А якщо батьки вже померли?
Навіть якщо батьків уже немає в живих, зняти їхнє прокляття все ж можливо.
«Заглянувши в себе, такі діти, швидше за все, визнають, що колись завдавали батькам болю, не слухалися, приносили страждання, і тому були прокляті», — зазначає старець Паїсій. — «Якщо вони усвідомлять свою провину, щиро покаються і сповідатимуть свої гріхи, життя їхнє налагодиться. А духовне зростання цих дітей стане допомогою і для їхніх покійних батьків».
У випадках, коли прокляття особливо сильне й вкрай негативно впливає на життя людини, зняти його може лише духовна особа високого сану — єпископ, митрополит або патріарх.