Чому кожному християнину потрібна сповідь?
Кожен віруючий християнин, який щойно ступив на шлях до Бога, має покаятися в своїх гріхах — у всіх, які вчинив за життя. У кожного вони різні: від дрібних до важких. Та в кожного є. Хтось визнає їх і просить прощення, щоб отримати прощення від Отця Небесного. А хтось — упирається у своїй гордині, не визнає і ще й вказує на гріхи інших.
Та найголовніше — гріх не прощається без смирення. Бо коли серце смиренне, тоді і Бог відповідає людині Своєю милістю.
Що таке сповідь і як вона проходить
Сповідь — це таїнство, що звершується в Божому домі — храмі.
Під час нього вірянин визнає свої гріхи, а священник від імені Господа проголошує відпущення.
Часто люди не бачать власних гріхів, зате легко помічають вади в інших. Лицеміри, гордовиті або люди з низькою самооцінкою часто осуджують інших, щоб самоствердитися. У християнстві це — духовна хвороба, і лікується вона покаянням.
Як відбувається сповідь
Сповідь звершується в окремому місці храму (часто в кутку з іконами). Людина підходить у свою чергу, стає обличчям до Бога, перехрещується, вклоняється та щиро говорить про свої гріхи — усе, що змогла пригадати, додаючи:
«Щиро каюсь у гріхах своїх».
Священник покриває голову каючого єпітрахиллю (церковною ризою), читає розрішувальну молитву та дає благословення. Після цього людина може з чистим серцем приступити до добрих справ.
Як підготуватися до сповіді?
Найкраще — вдома, наодинці, виписати на аркуш паперу всі гріхи, у яких бажаєте покаятися.
Пам’ятайте: ви звертаєтеся не до священника, а до Бога. Священник — лише свідок, який молиться за вас.
Сповідь — це розмова з Богом. Наприклад:
«Господи, я винен перед Тобою і перед людьми, бо осуджую ближніх, чиню злі вчинки, забуваю про Твої заповіді. Ти сказав: “Не судіть — і не будете судимі”, а я щодня суджу. Ти — Суддя, а я зазіхаю на Твоє право. Прости мене, Боже, і вчини серце моє чистим перед Тобою».
Говоріть до Бога як до Батька, щиро й покірно. Сповідь має бути тихою молитвою душі, а не формальністю.
Якщо соромно говорити про деякі гріхи
Буває, що є гріхи, про які дуже важко сказати вголос. Якщо вам надзвичайно соромно — щиро покайтеся перед іконами вдома. Найважливіше — щирість і серце, сповнене каяття.
Не слід вести зі священником бесіду у стилі: «Ну, так, буває, осуджував…» — це не сповідь, а самооправдання.
Говоріть прямо і чесно, без викривлень. Сповідь — це шлях до зцілення душі.
Що є найважливішим у сповіді?
Не має значення, де ви сповідаєтесь — у храмі чи вдома. Головне — щирість. Бо Господь бачить серце кожного. Якщо ви щиро каєтесь — не повертайтесь до гріха. Не варто говорити: «Та я знову згрішив, але ж Бог простить…»
Ні! Покаяння — це не звичка, а боротьба. З кожною сповіддю душа має очищуватись, а не звикати до падіння.
Пам’ятайте: на Суд Божий постане не тіло, а ваша душа.