Пресвята Богородиця може виявити Свою присутність у будь-якому куточку землі, та є місця, де Вона особливо проявляє Свою силу, турботу й славу. Її називають Афонською, Дивеєвською, Почаївською. Остання — це свята Волинь. Саме на цих пограничних землях, на одній із гір, Божа Матір неодноразово являла Свою славу, творячи численні чуда впродовж століть. Спершу Вона з’явилася особисто.
Вона залишила на кам’яній горі відбиток Своєї правої стопи, з якого донині, амінь, тече цілюща вода. Якщо ж спуститися до печери під місцем, де залишився цей слід, — там є кам’яна ніша, скеля, з якої не витікає жодної вологи. Але саме з відбитка стопи — тече вода, якою люди обмиваються для спасіння душі й тіла. Згодом на тому місці оселилися пустельники, пастухи — і серед них сталося багато чудес. З часом саме там виник монастир.
Ікона Божої Матері вшановується з XVI століття. Її вважають однією з найшановніших ікон Пресвятої Богородиці. З неї було створено понад 300 списків, кожен з яких досі дарує втіху, зцілення й допомогу. За переказами, сама ікона з’явилася ще у XIII столітті.
У Почаївських лісах поселилися двоє іноків, які, рятуючись від татарських набігів, сховалися у скиті афонського ченця Мефодія. Одного разу після молитви один із ченців піднявся на вершину гори й побачив Богородицю, яка стояла на камені. Вона була осяяна неземним світлом, наче охоплена вогнем. Він одразу покликав другого інока, щоб і той удостоївся побачити Пречисту. Третім свідком став пастух Іоанн Босий — йому Вона явилася в багатому вбранні, з вінцем на голові та зі скіпетром у руці.
На місці, де стояла Божа Матір, залишився слід Її стопи, що й досі наповнений водою. Сьогодні на цьому святому місці височіє Успенський собор Почаївського чоловічого монастиря, що згодом отримав статус Лаври.
Цікаво, що храм збудований не за традиційним каноном: його врата звернені не на схід, а на північ. Лише так, враховуючи особливості рельєфу Почаївської гори, можна було створити надійне сховище для джерела зцілення.
Сама ж чудотворна ікона з’явилася у монастирі трохи пізніше. Вона належить до візантійського типу «Умилення». На іконі між Богородицею й Немовлям Ісусом практично немає відстані — це символ їхньої нерозривної єдності, безмежної любові та єдності Бога і Церкви. Розмір ікони — лише 20 на 30 см.
По периметру ікони зображені святі: пророк Ілля, святитель Мина, первомученик Стефан, преподобномученик Аврамій, великомучениці Катерина, Параскева та Ірина. Ікону прикрашає золота риза та унікальний ківот у формі восьмипроменевої зірки, рясно оздоблений перлами й дорогоцінним камінням.
На списках Почаївської ікони часто зображують камінь із відбитком стопи Божої Матері.
Поряд із цим місцем мешкала польська шляхтянка Гойська, яка пожертвувала монастирю свої землі. Вона отримала ікону Богородиці від священнослужителя, якого запросила переночувати. Після появи святині в домі родина почала спостерігати незвичайне сяйво. Її брат Філіп, сліпий від народження і кульгавий, був першим зціленим. Він прозрів і, піднявши руки вгору, щиро помолився перед святим образом.
Інших чудес ставало дедалі більше — далеко не всі встигали заносити до літописів. Тому пані Гойська вирішила не зберігати святиню лише для себе й пожертвувала її Успенському храму, щоб усі охочі могли молитися перед образом.
Та не всі виявили благоговіння. Коли маєтки перейшли у спадок її племіннику, той почав судову тяжбу за землю та ікону. Його дружина, глузуючи, вбралася у священиче облачення й намагалася відправити “службу” перед Почаївською іконою. За таку зневагу прийшло миттєве покарання — жінка зійшла з розуму, стала одержимою. Вона лякала рідних дивною поведінкою, і навіть лікарі не могли допомогти.
У відчаї чоловік повернув ікону до монастиря. Після цього його дружина повернула собі розум.
Під час турецького нападу на монастир ігумен закликав усіх до молитви перед Почаївською іконою. І тоді над храмом знову з’явилася Пресвята Богородиця з розпростертим омофором у руках. Її супроводжувало ангельське військо в броні з оголеними мечами, а поруч — преподобний Іов Почаївський.
Загарбники намагалися стріляти у Богородицю, та стріли поверталися назад і вражали самих нападників. Зрештою ворог відступив, а захисники монастиря, сповнені віри, довершили розгром супротивника.
Почаївська ікона Пресвятої Богородиці вже понад чотири століття є джерелом молитви, захисту та помочі в найтяжчих обставинах життя. Архімандрит Іполит (Халін) говорив, що буде відбуватися в роді, якщо батьки не боротимуться зі своїми гріхами.
Пресвята Богородиця через ікону та цілюще джерело біля Її стопи зцілює різні хвороби — як тілесні (особливо очні, глухоту, захворювання опорно-рухового апарату), так і душевні.
Вона дарує щасливе подружжя, материнство, захищає від ворогів і недоброзичливців, допомагає у перемогах і труднощах.