Кого б ми назвали прикладом людини, яка показала нам, як потрібно молитися? Очевидно, що Ісуса Христа або апостола Павла.
Якщо ж звернутися до Старого Заповіту, то першим на думку спадає цар Давид. Але у Посланні Якова ми знаходимо особливе вчення про молитву. У цьому невеликому посланні про молитву сказано більше, ніж деінде, адже сам Яків був людиною молитви.
Приклад Якова
Кого ж він обрав як взірець молитви?
«Признавайтеся один перед одним у провинах та моліться один за одного, щоб зцілитися: бо багато може посилена молитва праведного.
Ілля був людиною, подібною до нас, і молився щиро, щоб не було дощу; і не було дощу на землі три роки й шість місяців.
І знову помолився – і небо дало дощ, і земля вродила свій плід» (Як. 5:16–18).
Яків навів приклад пророка Іллі. Але звернімо увагу: він не вибрав молитву, яка воскресила померлого, і не молитву, що зійняла вогонь з неба, а саме ту, яка зупинила дощ і потім знову його повернула.
Отже, «таємницю молитви, яка не залишається без відповіді», можна побачити в уривках: 3 Цар. 18:41–46 та Як. 5:16–18.
Секрет молитви
Бог пообіцяв Іллі дощ: «бо чути шум дощу» (3 Цар. 18:41). Насправді ж на небі не було жодних ознак. Але Ілля чув це вірою.
Він піднявся на гору Кармел, щоб молитися: «Нахилився до землі й поклав обличчя своє між колінами» (в. 42). І аж сім разів посилав свого слугу дивитися на море, чи з’явиться знак наближення дощу.
На сьомий раз той сказав: «Ось невелика хмарка піднімається від моря, завбільшки з долоню людини» (в. 44). Але для Іллі цього було достатньо — він знав: Бог відповів!
«І небо зробилося темним від хмар та вітру, і злився великий дощ» (в. 45).
Ця молитва принесла благословення на всю землю: наповнилися озера й криниці, потекли ріки, ожила висохла земля, і «земля вродила плід свій».
Вона принесла благословення й самому Іллі: після важкого дня, виснажений і голодний, він у зливу пробіг понад 30 км до Єзреїлу та навіть обігнав колісницю царя.
Це могло стати благословенням і для царя Ахава, адже йому було збережене життя й дана можливість діяти як Божому помазаникові.
Яків підсумовує: у молитві є сила, і Бог відповідає на неї:
«Багато може посилена молитва праведного» (Як. 5:16).
У чому ж таємниця молитви Іллі?
Він був людиною віри. Бог пообіцяв дощ, і він не сумнівався жодної миті.
Він покладався на Бога в усьому. Хоч ми маємо Божі обітниці, Він хоче, щоб ми завжди довіряли Йому в молитві.
Він проводив багато часу з Богом. Навіть у важкі дні знаходив час для молитви.
Він був смиренним. «Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать» (Як. 4:6).
Він молився за інших. Не лише за себе, а за землю, за врожай, за людей.
Він молився щиро й ревно. Його молитва була гарячою і постійною.
Він був наполегливим. Сім разів повторював прохання, доки не прийшла відповідь.
Ісус теж навчав: «Треба завжди молитися й не занепадати духом» (Лк. 18:1).
Висновок
Таємниця молитви, яка не залишається без відповіді, не у її довжині чи гучності, не в особливих словах чи емоціях. Секрет полягає у правильних стосунках з Богом.
«Ілля був людиною, подібною до нас», але він завжди перебував у Божій присутності, розмовляв із Ним, присвячував Йому своє життя. І тому Бог відповідав на його молитви.
Будьмо й ми праведними перед Богом, щоб мати сміливість говорити:
«Отче наш, що єси на небесах…»