5 вересня — останній день свята Успіння Пресвятої Богородиці. У церковному календарі це називається «відданням»: свято офіційно завершується, але ще не відпущене. Багато хто вважає, що після 28 серпня все закінчилося, однак насправді цей день має особливий духовний зміст.
Навіщо потрібне «віддання»
Успіння Пресвятої Богородиці — одне з головних свят Православної Церкви. Воно відзначається 28 серпня й присвячене переходу Богородиці від земного життя до вічності. Згідно зі Святим Переданням, після завершення земного шляху Пречиста Діва була взята на небо з тілом і душею. Це знаменує обітницю воскресіння для всіх віруючих.
Та свято не обмежується лише 28 серпня. Наступні вісім днів — це попразднство, коли в храмах продовжують звучати піснеспіви й молитви на честь Успіння. А 5 вересня — особливий день, що називається «відданням». Це не просто «останній день свята», а його духовне завершення, підсумок і нове осмислення.
Сам термін походить від грецького аподосис — «повернення». У Старому Завіті було встановлено: після семи днів святкування на восьмий народ знову збирався, щоб згадати, переосмислити та подякувати. Це був день спокою, без праці, з особливим богослужінням.
Чого не можна робити 5 вересня
Не дивитися в очі кішці, особливо чорній. У народі вірили, що в цей день кішки стають «провідниками» між світами й відчувають потойбічне. Довгий погляд чорної кішки вважався небезпечним, тому тварин намагалися не тривожити.
Не називати своє ім’я після заходу сонця. Згідно з давнім звичаєм, після вечірньої молитви люди уникали називати себе на ім’я, кажучи замість цього: «я», «нам», «нам би помолитися». Вірили, що в ніч на 5 вересня ім’я «відкрите» й може стати вразливим.
Не мити підлогу в центрі дому. Казали, що цього дня дім «дихає», а вода може «змити» благодать після свята. Прибирали лише сухою ганчіркою.
Не грати в карти, шашки чи доміно. Будь-які змагання, де є переможець і переможений, вважалися символом розбрату, тоді як Успіння нагадує про єдність небесного й земного.
Не садити рослини. «У день віддання не саджай — не приживеться», — говорили наші предки. Земля цього дня «відпочиває», тому відкладали й городні, і кімнатні посадки.
Що можна і варто зробити
Запалити свічку на підвіконні. У цей день свічку ставили не лише перед іконою, а й на вікні, промовляючи: «Це — Богородиці, де б Вона не була». Вважалося, що так людина свідчить: «Я пам’ятаю. Я чекаю. Я вірю».
Покласти під подушку цибулину. Народний оберіг від поганих снів і недуги. Вранці цибулину викидали зі словами: «Забери, хворобо, що взяла, та не вертай».
Прислухатися до співу горобців. Казали, що 5 вересня вони співають інакше — тихіше й повільніше, немов молитву. Це вважалося знаком особливого заступництва Богородиці.
Чому цей день важливий і сьогодні
5 вересня — це не кінець, а тиха кульмінація свята. Якщо 28 серпня — день радості, то віддання — час тиші, коли свято відбивається не в дзвонах, а в серці.
У храмах знову звершуються служби Успіння: читається Євангеліє, Апостол, утреня з великим славослов’ям. Це не повтор, а можливість заново пережити свято й отримати благодать, яку, можливо, людина не відчула раніше.
Як апостол Фома побачив воскреслого Христа не відразу, так і ми інколи усвідомлюємо головне лише з часом.