Перше, що я відповідаю на цю прохання, — це необхідність постійності в молитві. Багато людей згадують про молитву до Бога лише тоді, коли їх спіткає якусь нещастя або важка скорбота, а зазвичай зовсім не моляться. Такі молитви навряд чи будуть почуті Богом.
У древніх римлян була мудра приказка: неперестанно капаюча крапля пробиває камінь. Так само лише безперервна молитва, як падіння крапель, розм’якшує окам’янілі без молитви серця.
Просячим мене навчити молитві я даю два найважливіших поради:
Бути постійними в молитві, не залишати без неї жодного дня життя.
Бути глибоко уважними до кожного слова молитви.
Не слід наслідувати сектантів, які в гордості зневажають молитви великих святих і вигадують свої штамповані, малодуховні молитви.
Диявол і його ангели всіма силами намагаються відволікти нашу увагу від глибоких і благодатних слів церковних молитв, написаних святими людьми. Вони хитро й наполегливо відводять розум у бік, особливо коли слова молитви стосуються їх самих, коли ми просимо у Бога захисту від них, проклятих. Захистити від цих підступів може лише глибока увага під час читання церковних молитов. Це значно складніше при читанні молитв напам’ять, ніж по молитвенику.
Важливо виробити звичку помічати кожне відволікання уваги і знову перечитувати ті слова, від яких дияволам вдалося відвести нашу думку. Найзручніше досягти цього через щоденну Ісусову молитву, по чотках повторювану не менше ста разів:
«Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного (грішну)».
Наприкінці кожної молитви, при словах «помилуй мене, грішного», слід згадувати свій найтяжчий і найогидніший гріх, і коли звикнете до цієї практики, поступово навчитеся згадувати й інші гріхи.
Кожна зі ста Ісусових молитв буде долати ваше серце подібно до того, як неперервна крапля пробиває камінь — серце розм’якне і зігріється великою Ісусовою молитвою.
Так само діють і інші великі молитви, особливо молитва преподобного Єфрема Сиріна, яка, на жаль, читається лише у Великий піст.
Слова цієї молитви благодатно впливають на вас при частому повторенні: ви звикаєте відчувати огиду до тих пороків, про які говорить Єфрем Сирін, просячи Бога позбавити його від них — до духу ліні, пустослів’я, засудження ближніх; ви звикаєте просити у Бога добродійств целомудрості, смиренності, терпіння, любові та пам’яті про власні гріхи. Ось що я відповідаю людям, які просять навчити їх молитися.
Але одного лише старанного моління недостатньо, щоб стати храмом Духа Божого, близьким або навіть другом нашого Господа Ісуса Христа.
Необхідно виконувати й усі великі заповіді Христові, насамперед заповіді про любов і милосердя до ближніх. Про це можна говорити багато, повторюючи сказане раніше.
Скажу лише, як преображаються серця тих блаженних, які твердими й постійними у молитвах та добрих справах. Кожна добра справа залишає більший чи менший слід у серці того, хто її здійснив.
Навіть низький уклін жебраку, який отримав милостиню з ваших рук, залишить слід у вашому серці. І ці сліди, що все частіше залишаються у серці творця добра, діятимуть на нього, подібно до неперервної краплі, що пробиває камінь. Вони пом’якшують серце і очищають його, благодатно змінюючи. І чим більше добрих справ робитимете, тим вищим буде злітати ваш безсмертний дух від земної бруду й неправди до небес, де панує всесовершенна і абсолютна Божа правда.
Ви підніматиметеся все вище від землі, дихатимете чистішим повітрям небес і все більше наближатиметеся до Бога.
А коли завершиться ваш земний шлях, смерть буде <…> радісною, бо стане лише переходом до вічного блаженства.
Нехай цього сподобить усіх нас Триєдиний і Всесвятий Великий Бог наш! Амінь.