Вірно сказано про святих: «Справи їхні йдуть слідом за ними» (Об’явл. 14, 13). Буває, здійснюється святкова служба святому, а після цього ти дізнаєшся про дивовижну допомогу, яку святий надав комусь із близьких тобі людей. Ось яку історію повідав мені священик Сергій, з яким ми знайомі вже дуже давно.
У самій історії є і щось комічне, і щось трагічне. Але головне — це духовний сенс, який ми й постараємося витягти з того, що сталося.
Ще в підлітковому віці, граючи у футбол, він отримав незначну травму ноги: на пальці утворилася шишка. Вона не завдавала незручностей: він спокійно відслужив в армії, спокійно закінчив семінарію й тепер абсолютно спокійно здійснював священицьке служіння.
Але з часом йому почало здаватися, що шишка натирається у взутті. Начебто нічого особливого, але все ж заважало, тож він вирішив позбутися її задля повного комфорту.
Отець Сергій, треба сказати, мав багато знайомих. Один із них, хірург, оглянув палець і заявив, що справа дріб’язкова. Мовляв, зробимо елементарну косметичну операцію, і шишка зникне разом із дискомфортом. Оскільки завдання було просте, хірург доручив усе своєму асистентові. Той і зробив операцію. Але згодом з’ясувалося, що він перерізав важливе сухожилля. Крім того, у рану потрапила інфекція.
Якщо раніше проблема була лише відчутною, то тепер вона стала цілком реальною.
Здивуванню отця Сергія, та й самого хірурга, не було меж. Наступати на ногу стало боляче, запалення прогресувало. Лікарі призначили сильні антибіотики. Однак отець Сергій не став їх приймати. «Хіба мало що у нас запалюється?» — думав він. «Адже завжди все якось само собою проходило, розсмоктувалося».
Піклування про здоров’я він відклав, вважаючи інші справи важливішими.
У результаті він згаяв час. Запалення поширювалося, уражало хрящі, перекинулося на стопу. Одного дня він усвідомив, що проблема дуже серйозна.
Він знову пішов до клініки. Обстеження підтвердило страшне припущення:
— На жаль, зараження вже неможливо зупинити. Вам загрожує гангрена. Ми змушені ампутувати палець разом із частиною стопи. Зволікати не можна.
«Як так?» — думав він. «Напевно, це помилка! Не можна ж одразу, отак, лягати під ніж!»
Він звертався до інших клінік. Але навіть у найдорожчих говорили одне й те саме: ампутація неминуча, інакше зараження пошириться ще далі, а потім доведеться ампутувати всю ногу або ж він просто помре.
Звичайний дискомфорт, здавалося б, через незначну шишку переріс у смертельну загрозу.
Однак у одному науково-дослідному інституті його обнадіяли:
— Лягайте до нас. Є шанс вилікувати вас без ампутації.
Він одразу погодився.
Передбачалася операція, можливо, чистка тканин. Але напередодні ввечері до нього прийшов лікар і сказав:
— Ви ж батюшка, тому я не можу вас обманювати. Завтра вам ампутують палець.
Лікарі ухвалили це рішення без його відома, щоб врятувати його від гангрени.
Дізнавшись про це, отець Сергій втік.
Що рухало ним у той момент? Питання риторичне. Священики — такі ж люди, як і всі: вони теж мають страхи, сумніви, переживання. Ми віримо, що Бог не залишить, але який повинен бути наступний крок, щоб не схибити, — цього ми не знаємо.
Але навіть із хворою ногою отець Сергій продовжував служити: сповідував, причащав, проповідував.
А ще, незалежно від своєї лікарняної історії, він замовив для храму ікону святителя Луки (Войно-Ясенецького) та попросив частку його мощей. Він не давав обітниць і не просив чуда — просто хотів, щоб у храмі була ікона цього чудотворця до свята святителя Луки, 11 червня.
І ось, ікону написано, частку мощей передано. Її помістили в храм.
Отець Сергій у визначений день здійснив літургію, молебень святителю, прочитав молитву, заспівав величання, приклався до мощей.
Він не думав про свою хворобу, не просив про зцілення. Просто молився.
А наступного ранку, 12 червня, прокинувся — і раптом виявив дивовижну річ.
Ні на пальці, ні на стопі не було жодного запалення.
Як ніби нічого й не сталося.
У місцях, де було зараження, залишилися лише дрібні шви — немов уночі, поки він спав, його прооперував невидимий хірург.
Обстеження підтвердило: нога й палець здорові. Навіть сухожилля виявилося неушкодженим.
Ось і вся історія отця Сергія.
Дивні діла Твої, Господи!
Висновок тут очевидний: якщо у тебе немає серйозної проблеми — не створюй її сам. Але якщо ти вже потрапив у біду, не впадай у відчай. Пам’ятай, що у нас є святі угодники, які стоять перед Богом, бачать нас і можуть, з Його ласки, допомогти нам у найскрутніших обставинах.