4 грудня православні християни вшановують пам’ять святої великомучениці Варвари Іліопольської.
Свята Варвара, яка загинула від рук власного батька, тепер захищає від раптової смерті всіх, хто шукає її заступництва. Особливо часто до неї звертаються жінки — недарма 4 грудня на Русі називали Бабським святом.
Історія свята. Варварині морози 4 грудня
Варвара народилася в місті Іліополі Фінікійському наприкінці III століття. Її батько, Діоскор, був заможним аристократом та язичником. У своїй своєрідній турботі він замкнув доньку у вежі, подалі від сторонніх очей. Там вона й росла у самотності.
Дивлячись із вікон вежі на красу створеного світу, Варвара розмірковувала про Творця всього сущого. Вона не вірила, що численні язичницькі божества могли створити настільки гармонійний світ. Дівчина прийшла до думки, що єдиний Бог — один.
Коли Діоскор вирішив видати дочку заміж, він отримав категоричну відмову. Душа Варвари прагнула істини, а не багатого нареченого.
Згодом вона познайомилася з християнками, які жили в місті. Діоскор дозволив їй спілкуватися з ровесницями, гадаючи, що це наведе її на думки про шлюб, але не припускав, що вони говоритимуть про християнство.
Усвідомивши істинність віри в Єдиного Бога, Варвара всім серцем увірувала. Коли в місто прибув священник під виглядом торговця, вона попросила охрестити її.
Дізнавшись про це, Діоскор розгнівався та привів дочку до градоначальника. Варвару катували, вимагаючи зректися Христа. Побачивши її муки, інша християнка — свята Юліанія — відкрито визнала віру, й обох було страчено. Діоскор власноруч обезглавив свою дитину. Але відплата не забарилася: і його, і градоначальника вразила блискавка.
Народні традиції на Варварині морози
У народі цей день називали по-різному: Варварин день, Варварині морози, Бабське свято, Варвара-Мучениця, Заварюха.
Зазвичай після цього дня починалися сильні морози, тому люди більше часу проводили вдома. Казали: «Тріщить Варюха — бережи ніс та вухо!»
Вважалося, що саме з цього дня старий Мороз ходить по землі: подує — дерева вкриваються інеєм, скаже слово — починається снігопад, тупне ногою — ліс тріщить. Щоб задобрити Мороза, потрібно було вийти на двір і повеселитися: кататися на санях, грати в сніжки.
Хоча зимове сонцестояння ще не настало, казали: «Варвара ночі украла, дня приточила». Через сніг ночі здавалися світлішими, ніби день трохи додався.
З 4 грудня починався період зимових гулянь. Жінки пекли пряники, пироги, вареники з маком, чоловіки варили мед та пиво. Недарма у словнику Володимира Даля слово «варварити» тлумачиться як «святкувати, бенкетувати».
Кому покровительствує свята Варвара
У цей день люди йшли до церкви й молилися святій Варварі. Вважалося, що вона захищає від раптової смерті, особливо без покаяння.
Жінки зверталися до неї за:
щасливим материнством,
захистом дітей,
порятунком від несправедливості з боку чоловіка чи родичів,
миром у сім’ї.
Гадання на Варварин день 4 грудня
У деяких регіонах дівчата починали гадати вже 4 грудня.
Щоб побачити нареченого уві сні, під подушку клали три лаврових листочки з написаними іменами: Мисаїл, Ананій, Азарій.
Гадання на заміжжя з ложками.
Дівчата позначали свої дерев’яні ложки, кидали їх у таз із водою та перемішували. Чия ложка першою відійде від краю — та першою заміж піде.
Гадання на зерні.
Горстку зерна висипали на підлогу й перераховували. Парна кількість — до швидкого весілля.
Ворожіння з гілочкою малини або вишні.
Гілку ставили в золу чи воду до Нового року. Якщо розквітне — буде важлива подія.
Що заборонялося робити 4 грудня
Дівчатам не можна було наводити красу — вірили, що це може зіпсувати долю.
Не рекомендувалося вирушати в далеку дорогу.
Заборонялося сваритися й чинити скандали.
Жінкам не можна було розповідати про проблеми зі свекрухою.
Народні прикмети 4 грудня
Яскраві зорі — до морозів.
Дим підіймається вгору — буде мороз, стелиться — потеплішає.
Теплий Варварин день — до багатого врожаю льону.
Яскравий захід сонця — до морозної погоди.
Ялинки зігнули гілки донизу — чекай хурделиці.
Вечірні хмарки — до снігопаду.