Мт 25, 31-46 Того часу Ісус сказав своїм учням: «Коли прийде Син Людський у cвоїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі cвоєї слави; і зберуться перед Ним усі народи, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів; поставить овець праворуч, а козлів – ліворуч.
Тоді Цар скаже тим, які праворуч: “Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу.
Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли; не мав одягу, і ви Мене одягнули; хворів, і ви Мене відвідали; у в’язниці був Я, і ви прийшли до Мене”.
Тоді озвуться до Нього праведники, кажучи: “Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли?
Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? Коли ми бачили Тебе хворим, або у в’язниці, і прийшли до Тебе?”
Цар у відповідь скаже їм: “Воістину кажу вам: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені”.
Тоді скаже й тим, які ліворуч: “Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований дияволові та його ангелам.
Бо голодував Я, а ви не дали Мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене; чужинцем був, а ви не прийняли Мене; нагим був, а ви не одягнули Мене; був хворим і у в’язниці, а ви не відвідали Мене”.
Тоді озвуться і ті, кажучи: “Господи, коли це ми бачили Тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або нагим, або хворим, або у в’язниці й не послужили Тобі?”.
Тоді у відповідь скаже їм: “Воістину кажу вам: коли ви не зробили цього одному з найменших, то не зробили й Мені”. І підуть ті на вічне покарання, а праведники – на життя вічне».
Ця притча ілюструє умови Царства після того, як Церква буде прославлена і буде встановлено Царство. Вона почне виконуватися, “коли … прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним”.
Всі народи, включаючи тих, які нині сплять в смерті, будуть на випробуванні перед судилищем Христа, щоб відкрилося їх бажання або небажання прийти до повної згоди з Богом і щоб вони прийняли божественне благословення вічного життя або, навпаки, були знищені у Другій Смерті.
Для праведників, то що вони робили добро Христу виявилося повною несподіванкою. Не знаючи про те, хто в кінці кінців виявиться “меншими братами Христа”, вони зробили їм добро, мабуть тому, що завжди робили добро всім, хто їх оточував.
Для тих що “по ліву сторону” слова Христа про менших братів теж виявилися несподіванкою. І несподіванкою вкрай неприємною. Безумовно вони не поспішали робити добро ближнім, або робили його з ощадливістю, але помилилися в тих, кого вважали “меншими братами” Христа, і ними виявилися зовсім інші.
Начебто б не великий секрет, кого Ісус вважав своїми меншими братами (досить подивитися в паралельні місця своєї Біблії), проте для багатьох вердикт виявиться несподіванкою.
Ті, які будуть вести себе непокірно (як козли), виявляться в немилості у Месії – знайдуться, як показано, по Його ліву руку.
В кінці Тисячоліття поділ торкнеться всього людського роду і призведе всіх в один з двох класів. Один клас отримає в нагороду “дар Божий – життя вічне”. Інший клас, як недостойний, отримає передбачене Богом покарання – знищення (гр. Коласін – відсікання від життя). “Душа, що грішить, вона помре”.
Їх знищення символічно представлено в вогні. Його ілюстрацією був вогонь Долини Енномової (помилково переведено на “пекло”), в якій знищували сміття з Єрусалиму. Долина Енномового (гр. Геєнна) свого часу була досить глибокою. У неї кидали тільки мертві тіла, в тому числі тіла найбільших злочинців . Вона символізувала безвихідь – повне знищення. Ісус використовував Єрусалим як образ Нового Єрусалиму. Долина Енномового послужила прообразом Другий Смерті, від якої вже не буде спокути – не буде повернення.
Долину Енномових раніше називали Тофет. Коли Ізраїль вдався до ідолопоклонства, в ній спорудили подобу Молоха, на руках якого живцем спалювали дітей – жертовно, диявольськи. Богобоязливий цар Йосія осквернив це місце, перетворивши його в смітник.
Наші побожні батьки забезпечили нас ще гіршими ідолами – ідолами-віровчення! Нас вчили жертвувати для них мільйони язичників і невибраних немовлят. Але їх день минув, дякувати Богу! Ми маємо більш здорове судження про Бога і більш істинне тлумачення Біблії.
Ісус прийшов перший раз, щоб померти як наш Спаситель. Він прийде у славі знову, щоб судити всіх людей світу. Він розділить їх подібно до того, як пастух відділяє овець від козлів.
Хто ж благословенні вівці, які успадковують Його Царство? Це ті, хто живе з серцем Ісуса – як брат і друг всім голодним, бездомним, хворим, одиноким і тим, хто в темниці. Той, хто служить нужденним з серцем Ісуса і для Ісуса, успадковує Його Царство.
Деякі люди не вірять в пекло. Але Ісус навчив, що тих, хто живе в цьому гине світі без Ісуса в серце, очікує вічне засудження в вогні, приготованому для диявола і його ангелів. Ми можемо мати серце і думки Ісуса, тільки якщо сповідуємо наші гріхи і приймаємо Його як нашого Спасителя і Господа.
Дорогі друзі давайте задумаємося над нашим життям. Наше життя дуже коротке. Давайте будемо ж вівцями Ісуса Христа.