26 жовтня Православна Церква відзначає свято на честь ікони Божої Матері «Іверська», або «Воротарниця», яка дивом прийшла морем до афонських ченців.
Згідно з грецьким Сказанням про Іверську ікону цей образ належав благочестивій вдові, яка жила біля Нікеї за правління імператора Феофіла (829-842). Вона зберігала ікону в домовій церкві, хоч за це можна було підпасти під гоніння держави.
Воїни-іконоборці, які випадково побачили у вдови ікону, зажадали від неї велику суму грошей, погрожуючи донести про це владі. Вдова попросила їх прийти по гроші наступного дня. Щоб уберегти ікону від наруги, вона пустила її вночі морем, і та, дивним чином, стоячи попливла хвилями на захід.
Юний син вдови вирушив до Македонії, ще вільну від навали арабів, що спустошували малоазійське узбережжя. Потім він прийняв постриг в одному з афонських монастирів і розповів братії про те, що сталося з іконою.
Ікона багато років пробула в морі та з’явилася поблизу Афона. Ченці, побачивши в морі стовп світла, намагалися наблизитися до ікони на човнах, але вона віддалялася від них.
У цей час серед ченців Іверського монастиря був самітник преподобний Гавриїл Іверський, родом з Грузії, що літав у гірській келії, а взимку – на південній стороні Афона в місцевості Сисик, що знаходилася на кордоні володінь монастирів Ксиропотам і Руссік. Йому явилася Божа Матір, наказавши взяти Її образ із води і сповістити братії Іверського монастиря, що Вона дарує їм Свою ікону.
Іверські ченці разом із Гавриїлом вирушили до моря хресною ходою. Преподобний Гавриїл увійшов у воду, і ікона почала швидко наближатися до берега. Тоді він пішов до неї хвилями, як по суші, а ікона припливла прямо до нього в руки. На місці, де преподобний вийшов з іконою з води, було збудовано каплицю (нині кафізма Пресвятої Богородиці Портаїтіси). Це сталося у вівторок Світлого тижня.
Спочатку образ Божої Матері помістили у соборі Іверського монастиря. Однак ікона двічі залишала своє місце у вівтарі і її знаходили над брамою обителі. Богородиця, явившись святому Гавриїлу, пояснила, що не ченці мають охороняти ікону, а вона є вартовим монастиря. Після цього ікона була поміщена над брамою обителі та отримала назву «Воротарниця».
Іверська ікона Пресвятої Богородиці дарує тим, хто молиться, надію на усвідомлення своїх помилок, спокутування гріхів і набуття внутрішньої чистоти. Ця ікона допомагає людям, які оступилися за життя і вчинили гріх, знайти в собі духовні сили, щоб щиро покаятися в скоєному, подолати згубні бажання та повернутися до праведного життя.
Також перед Іверською іконою моляться про захист свого житла від будь-якої небезпеки, про звільнення від недуг душі і тіла, причому не лише за себе, а й за своїх близьких, друзів та ворогів.
Молитва до Іверської ікони Божої Матері.
“Пресвята Богородице! Прийми молитву щиру із наших уст, не залиш без свого заступництва. Зціли недуги наші, як душевні, так і тілесні. Залікуй рaни наші і не залиш нас, безпомічних, хто в Тобі має потребу.
Владичице Богородице, спаси і сохрани від негараздів сім’ю мою і моїх близьких. Убережи від чвар і розбрату, даруй душевний спокій, захисти від бід і не залиш на годину сумнівів.
Пресвята Богородиця, слався у віках! Прийми молитву щиру та не залиш прохання без уваги. Зціли душі наші і не покинь нас на роздоріжжі. Допоможи вибрати шлях і вбережи від помилок, душі наші брудні. Амінь».