Єдиним остаточним критерієм добра і зла на Землі є Божа воля. Люди орієнтуються у своєму житті на Божі заповіді, але вони певною мірою нерухомі, статичні. Це означає, що якийсь винятковий, нетиповий момент життя дає людині можливість порушити ці заповіді. Хоч як це страшно звучить, але історія має такі приклади. І таку можливість людям надає Божа воля.
Наприклад, преподобний Сергій Радонезький благословив двох своїх схімонахів і послав їх у військо для участі в Куликовській битві як воїни. Саму битву він назвав священною. Адже вона спричинила вбивство багатьох тисяч людей.
У роки Великої Вітчизняної війни, коли священство було допущено на служіння, радянських воїнів благословляли на знищення фашистів наші священики.
Ці приклади дуже яскраві та відомі всім, але вони відображають Волю Божу, яка на даний історичний момент виявлялася в тому, що православна Церква потребувала захисту і лише таким шляхом можна було забезпечити цей захист.
Як пізнати волю Божу?
Питання, як пізнати волю Божу, як зрозуміти її прояв у тому чи іншому випадку, немає конкретної відповіді. Шлях до її пізнання визначений святими отцями у багатьох працях. Але йти цим шляхом прямо і беззаперечно дотримуючись Закону Божого, під силу тільки справжнім святим.
Прості люди для спасіння своєї душі повинні знати цей шлях і в міру своїх слабких сил слідувати йому. Не виключено, що наприкінці шляху на них чекає пізнання волі Божої.
Одним із найбільш повно освятивших цю тему святих отців є митрополит Тобольський Іоанн. Його книга «Іліотропіон або про узгодження людської волі з Божественною волею» служить справжнім підручником, збіркою порад щодо побудови пізнання православним християнином волі Божої. Книга, написана сто років тому, напрочуд сучасна і навіть, у чомусь, прозорлива.
Книга визначає 9 критеріїв, за якими можна визначити собі волю Божу. Але, перш ніж почати це пізнання, потрібно визначитися, навіщо воно потрібне. Просто дізнатися про волю Божу, чи жити відповідно до неї? Благодатний старець, отець Іоанн Селянкін з гіркотою констатував: «Мої благословення – товар. Усі хочуть знати волю Божу, отримати моє благословення на праведне життя, та тільки ніхто за ними не живе, роблять як хочуть». Це важкий подвиг – жити з волі Божої. Але намагатися треба робити хоча б маленькі кроки у пізнанні.
Критерії пізнання волі Божої
Отже, 9 критеріїв пізнання волі Божої за книгою митрополита Тобольського Іоанна:
Святе Письмо. Воно говорить нам про кохання. Тобто те, що робиться через ненависть, вже виходить за межі волі Божої. Але тлумачити Євангеліє, так як це роблять сучасні люди, ситуаційно, відповідно до сучасних уявлень про добро і зло, не можна. Інакше настане розкол і брехня.
Священне Передання, як основа всього, є величезним досвідом, накопиченим Церквою. Але тут виникає інша проблема – цей досвід святих отців, найчастіше, проявляється у окремих випадках, конкретних прикладах. Вони можуть бути орієнтиром інших конкретних ситуацій. Тобто це не остаточний орієнтир.
Совість, або Божий голос у серці людини. Совість є у кожного, тобто Господь вкладає свої слова у серце, але чути їх люди можуть по-різному. Хто живе щиро, то відчуває кожен її звук. А хто давно заглушив її голос, той його й не чує.
Молитва. Вчитися молитися, отже, йти до Бога. Тільки щира, гаряча молитва зможе вказати вірний шлях, а не формальне вичитування правил.
Благословення духівника. І в цьому критерії головне правило – обережність. Недарма апостол Павло казав: «Чи всі апостоли? Чи всі пророки? Чи всі вчителі? Чи всі чудотворці? Чи всі мають дари зцілення? (1Кор. 12:29).
Поради благочестивих людей. Досвід духовно грамотних віруючих є великою допомогою на шляху пізнання. Але й він не кожному годиться.
Стан душі. Те, що утихомирює душу – від Бога, а те, що бентежить і турбує, це від нечистого.
Власна твереза оцінка ситуації. Розумна людина, яка вірує, повинна вміти відрізняти добро від зла, чисте від нечистого. Воля Божа завжди – на благо людині.
Терпіння – лише терпляче, крок за кроком, пізнаючи себе та навколишній світ, можна пізнати волю Божу.
Пізнання волі Божої – це найбільша благодать, яка може прийти на людину. Закінчити розмову про неї хочеться словами апостола Павла:
Тому й ми з того дня, як про це почули, не перестаємо молитися і просити, щоб виконувати пізнанням волі Його, у кожній мудрості та розумінні духовному, щоб чинили гідно Бога, у всьому догоджуючи Йому, приносячи плід у кожній справі благом і зростаючи у пізнанні Бога… (Кол. 1:9–10) ).