Носіння натільного хрестика для православного християнина є необхідною і неодмінною умовою його благочестя. Це найдавніша християнська традиція.
Вперше людина одягає хрест, коли над нею відбувається Таїнство Хрещення, і вона відрікається від усього поганого і гріховного. Натільний хрестик стає нашим супутником на все життя, це безсловесна молитва, яка завжди знаходиться в безпосередній близькості до нашого серця. І до самого серця відчувається тяжкість розп’яття Господа нашого, який спокутував всі гріхи людства і дарував нам шанс на вічне життя.
В житті, зрозуміло, трапляються випадки, коли доводиться в силу різних життєвих чи інших обставин зняти натільний хрест. Наприклад, при відвідуванні лазні або сауни, при проведенні будь-яких медичних процедур, під час спортивних ігор. Як бути в цій ситуації?
Воцерковлені люди на цей випадок завжди мають освячений дерев’яний хрестик на тасьмі, який не нагріється в лазні і не заподіє опіків. Він також не вплине на точність показань якихось приладів медичного призначення.
Знятий хрестик можна покласти в окрему кишеньку з шпилькою, щоб він був з собою, але не міг сприяти травмі. Так часто роблять спортсмени.
Всім, хто не відрізняється подібною передбачливістю, або не має з собою в потрібний момент дерев’яного хрестика, той повинен усвідомлювати, що не можна переривати його зв’язок з Богом і постійну пам’ять про нього. Тому потрібно весь час коротко молитися, звертатися до Бога з покаянними словами. І потім якомога швидше повернути свою маленьку святиню на груди, і осяяти себе хресним знаменням.
Якщо зняв хрестик – згрішив ти?
В описаних вище випадках і інших, подібних до них, гріха немає. Адже це ті обставини, які не завдають шкоди вірі, таки не відлучають нас від Христа, і зняття хреста в цьому випадку – лише зовнішнє обставина, ніяк не впливає на наше духовне життя. А ось постійна відмова від носіння натільного хреста, усвідомлений вчинок, який людина робить на догоду гріховним помислам – це вже зовсім інша ситуація.
Наприклад, одна жінка знімала натільний хрест і надягала на себе намисто, кольє, кажучи, що хрестик ніяк не гармоніює з ними. При цьому вона вважає себе віруючою, відвідує храм, надягаючи в цьому випадку, зрозуміло, хрестик. Цей вчинок потрібно обов’язково обговорювати зі священиком, покаятися і подумати, що такі речі не прийнятні для глибоко віруючої людини.
Потрібно пам’ятати, що хрестик – це не прикраса, а символ нашої віри і приналежності до Церкви.
А якщо хрестик загубився випадково – що буде з людиною?
Це питання задають саме в такому формулюванні – що щось має статися погане, якщо раптом зламався або загубився хрестик. Але ж це річ, зроблена людьми, хоча і освітлена. І вона має властивість зношуватися, псуватися і ламатися. Тому ніяких наслідків за собою втрата натільного хрестика не несе.
Потрібно піти і купити новий в храмі, принісши тим самим певну грошову жертву. І не варто перетворювати такими думками хрестик в якийсь язичницький амулет, змішуючи земне і небесне. Віра і благочестя не повинні залежати від речі, яка загубилася. А будь-який марновірство і язичницькі обряди – це вже тяжкий гріх.
Адже хрест – символ воскреслого Христа, а не оберіг, який зобов’язаний перетворювати людей в супергероїв тільки фактом свого існування.
Хто свідомо не носить натільний хрест?
Той, хто після хрещення не носить натільний хрест, не має справжньої віри і церковної свідомості. Недарма раніше говорили про погану, безсовісну людину: «На ній хреста немає».