«Що є гріхом гордині і чим він відрізняється від самоповаги? Наприклад, чи нормально радіти перемозі, конкурувати (за умови чесної конкуренції), пишатися досягненнями?»
Що таке гріх гордині? Є така поширена думка, що нібито гордість та гординя — це якісь різні речі, одна хороша, інша погана чи одна погана, інша не дуже погана. Скрізь у Писанні, те, що ми називаємо гордістю чи гордістю, описується як щось негативне. І воно позначає якесь піднесення, самозвелич і пов’язане з цим приниження інших. І тут важко знайти щось позитивне.
Щодо другої частини питання — так, це можна, але з застереженнями. Коли гордість власними заслугами чи заслугами іншої людини чи конкуренція стає приводом для приниження іншої — це є недозволений прояв гордості.
Коли я, скажімо, змагаюся з кимось, але при цьому поважаю цю людину і бачу в ній рівної собі, намагаюся перевершити її за якимись якостями, не втрачаючи поваги до неї, поважаючи і себе і її – це нормальне ставлення, дозволене для християнина.
Але якщо я поважаю тільки себе і не поважаю іншого, то, швидше за все, це не лише недозволено, а й призведе до зворотного ефекту, як ми знаємо, Бог гордим противиться. Якщо в людині поселяється така гордість, то Бог не дає їй перемогти, наприклад, у змаганнях або просунутися кар’єрними сходами. Для чого? Щоб позбавити гордості, Бог бореться за людину. Щоб не дати людині уподібнитися до диявола, Бог буде влаштовувати її життя таким чином, що людина, можливо, через нелегкі випробування пройде, але позбудеться такої духовної хвороби.
Тому конкурувати, поважати себе, пишатися досягненнями можна, але при цьому потрібно пам’ятати, по-перше, про те, що потрібно поважати й інших, а по-друге, про те, що, щоб ми не зробили хорошого в цьому житті, за все потрібно насамперед подякувати Богу. Якщо нам здається, що нам є чим пишатися, ми чогось досягли — насамперед треба віддати хвалу Богу за те, що Він улаштував наше життя таким чином.