В одного мого приятеля шпильки всюди—на пальто, костюмі, джинсах, навіть у гаманці… Чи правда, що вони працюють і допомагають людині врятуватися від пристріту чи псування?
Свята Церква вважає, що ті, хто носить шпильки з метою захиститися від пристріту, стають рабами страху. Саме цей страх і навіювання самому собі віддаляють християнина від Христа.
Навіть уявити не можу Христа, Його учнів-апостолів, наших улюблених святих чи, наприклад, православного священика зі шпильками на одязі.
Ми приймаємо обряд хрещення. Святий хрест—наша зброя. А носіння шпильок—це, по суті, своєрідна віра. Тобто людина починає вірити в дію шпильки, зробленої на заводі простим робітником.
Жодна шпилька не дасть порятунку. А ось Спаситель Христос нас не залишить ні в біді, ні в нужді.
До речі, в Інтернеті можна знайти поради про те, як правильно носити шпильку, щоб не опинитися в руках шарлатанів. Але що найсумніше—люди легко на таке піддаються!
Священики і в храмах, і у своїх блогах у соцмережах давно застерігають: жодного захисту шпилька не дає. Ба більше, таке ставлення до неї прирівнюється до язичництва. Відповідно, людина, яка вірить у цей предмет, починає служити сатані.
Є над чим замислитися, правда? Виходить, що, прикріплюючи на одяг шпильку, людина в ту ж мить зрікається Бога. Адже вона беззастережно вірить, що тільки це їй допоможе. Тобто вона перестає йти за Христом і пересідає в інший човен, де є місце магічним атрибутам.
Як кажуть, кому ти віриш, тому і служиш. Але хіба подвиг Христа викликає сумніви? І хіба істинно віруючий християнин може засумніватися у вірі в Бога? Ніколи. Жодна шпилька не дасть порятунку.
Щоб не було псування і пристріту, треба ходити до святих храмів і всю службу стояти на ногах, уважно слухаючи молитви та проповідь. А якщо є знання—не соромитися й повторювати молитви. Потрібно сповідатися і причащатися.
Християни! Бережіть свій слух і уста від забобонів! І пам’ятайте: немає нікого на світі сильнішого і могутнішого за Бога.
«Я двері: хто ввійде до Мене, той спасеться» (Ін 10:9).