Кожна віруюча людина знає про чудотворну силу гарячої, сердечної молитви. Тим не менш, ми часто нехтуємо молитвами – в ті моменти, коли ми щасливі, у нас відпадає бажання витрачати час на нудні молитовні тексти.
І, навпаки, коли трапляється нещастя, ми шукаємо допомоги будь-де, але тільки не в Храмі. Насамперед ми звертаємося за порадою та втіхою до своїх близьких, а потім – до психологів. Якщо ні близькі, ні фахівці не змогли допомогти, ми звертаємося до віри.
Сучасні люди нерідко ставляться до релігії зі скепсисом – проблема в тому, що людині невіруючій дуже складно щось у собі змінити та виправити. І, навіть читаючи молитву, вона думатиме зовсім про інші речі. А коли людина молиться без душі, вона не звертається до Господа, але втрачає час, механічно повторюючи незрозумілий, безглуздий текст. Таким людям не варто дивуватися з того, що Бог не виконує те чи інше їхнє прохання – адже воно до Нього просто не доходить.
Однак Небесний Батько милосердний – Він не відмовить у допомозі та прощенні навіть найзапеклішому грішникові. Спаситель свого часу допоміг дуже багатьом, зцілюючи і п’яниць, і блудних людей, і нещасних, одержимих. Хтось із них після цього почав нове життя, вирішивши слідувати за Христом.
Ікона Марії Єгипетської
Одним із найбільш показових прикладів є Марія Єгипетська. І хоч вона й не жила одночасно зі Спасителем, але служила Йому з старанністю та покірністю. Доля цієї жінки була непростою та дивовижною.
В юності Марія блудила – вона полягала у стосунках з багатьма чоловіками, і це їй подобалося. Дівчина не думала про майбутнє, користуючись людьми так, як їй хотілося. Але якось її життя круто змінилося – це сталося того дня, коли Марія захотіла увійти до Храму і їй це не вдалося. Тієї миті вона усвідомила власну порочність, і була вона настільки велика, що Бог не побажав впустити її в Свій дім. Дівчина гірко заплакала і почала благати Господа про прощення.
Так Марія ступила шлях виправлення. Незабаром дівчина оселилася в пустелі – там вона перебувала на самоті і підносила слізні молитви. Блудні помисли та образи мучили її, і боротьба з ними виявилася дуже складним випробуванням – багато разів їй хотілося здатися. Однак, незважаючи ні на що, дівчина продовжувала боротися, зрештою заслуживши прощення Небесного Батька. Ця праведна жінка стала прикладом для багатьох віруючих людей.
Серцева молитва здатна створити справжнє диво. Не так важливо, які саме молитви читати – набагато важливіші за почуття, випробувані в хвилини молитви. Моліться не лише словами, а й душею. Людина, яка потрапила в біду, знає, як це, адже її серце метається і рветься від болю в подібний момент.
Однак, коли життя наше знову стає благополучним і радісним, ми часто забуваємо про Господа. І тільки сильний біль може змусити нас знову поспішити до Храму і звернутися до щирих молитов. По-справжньому віруюча людина ні на мить не забуває про Бога, постійно звертаючись до нього в думках і з щирим трепетом.
Молитися необхідно щодня: і вранці, після пробудження, і ввечері, перед відходом до сну. Особливо потужними та чудотворними є молитовні звернення до Самого Спасителя. Такі молитви часто читають і вдома, на самоті, і вимовляються в моменти Богослужінь, і виносяться подумки, з глибини серця. Молитви до Христа, складені Божими Угодниками, щиросердні – вони виливаються з надр перетворених душ, які пізнали справжню благодать.
Спаситель дарував своїм послідовникам молитовне звернення, яке починається зі слів: «Отче наш…».
Отче наш, що є на небесах!
Нехай святиться Ім’я Твоє.
Нехай прийде Царство Твоє,
нехай буде воля Твоя
як на небі, так і на землі.
Хліб наш насущний дай нам сьогодні.
І прости нам провини наші,
як і ми прощаємо винуватцям нашим.
І не введи нас у спокусу,
але визволи нас від лукавого.
Бо Твоє є Царство, і сила, і слава
навіки. Амінь.
Господу відомо про нас все, але при цьому ми повинні сприймати Його не як далекого, неприступного Творця, але як Батька – люблячого та милосердного.
Багато фахівців, які займаються тлумаченням молитов, підкреслюють значущість слова «наш» – таким чином ми звертаємося до Бога не лише від свого обличчя, а й від імені Церкви та учнів Господніх, поєднуючи всі ці поняття в одному проханні. Молитва «Отче наш» у наші дні співається в хвилини літургії, перш ніж християни торкнуться Святих Таїнств Церкви.
Крім того, багато священнослужителів вважають, що навіть одна згадка імені Божого, яку вимовляє людина, втішає скорботу, заспокоює серцевий біль і дарує благодать. Багато Святих Батьків рекомендують вимовляти його в хвилини хвороб і невгамовної скорботи – іншими словами, в ті моменти, коли піднести молитву не вистачає сил.
По можливості звертатися до Спасителя слід якнайчастіше – для частих звернень ідеально підходить коротка, але дуже потужна Ісусова молитва:
Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного (грішну)!
Але як молитись «правильно»? Тобто так, щоб Господь не тільки почув, а й виконав те, що прохаємо?
Такими питаннями часто задаються люди, мало обізнані з Православ’ям, далекі від Бога. Віруючій людині завжди важливо пам’ятати, що «метою» не може бути виконання її бажання. Навіть найрозумніші люди не мають духовного зору – вони не знають, що трапиться з ними завтра чи через тиждень. Отже, чи можемо ми бути впевнені в тому, що прохання, з яким ми звертаємося до Спасителя, буде для нас корисним? Знати про це може єдиний Небесний Батько.
Звертайтеся до Спасителя так, як підказує Вам серце – коротко чи просторо, за допомогою молитви, написаної тим чи іншим Святим або своїми словами, але головне – щиро. І не забувайте про те, що Бог очікує від нас не лише слів, але сердечності.