Безрозсудно сумніватися у існуванні духовних причин виникнення хвороб, як і сумніватися у єдності тіла і душі.
Людські страждання, як духовні, і фізичні, єдині через гріхи, що породили їх, проте вивести конкретну закономірність неможливо через незліченність цих гріхів. Бог ставиться до нас із любов’ю, а не зі «справедливістю» — він терплячий і милосердний до кожного з нас, а це означає, що й покарання за наші гріхи відносні та різноманітні. В іншому випадку, багато хто з нас зазнавав би найважчих покарань — смертельних хвороб. Нижче я хочу надати Вашій увазі найбільш докладну інформацію, що показує прямий взаємозв’язок між гріхами та захворюваннями.
Не можна забувати про те, що Бог, мудрий і милосердний, вказує на шляхи, які ведуть до нашого душевного спасіння. Однак нерозумно вважати, що хвороби завжди є прямим наслідком гріха, це питання знову ж таки індивідуальне.
Кожен з нас слідує власним шляхом, вказаним Господом, і на цьому шляху, зустрічаючи біди і неприємності, ми, зі смиренням і довірою, повинні сподіватися на досконалий Божий промисел. У такому, єдино правильному трактуванні, перенесена хвороба принесе найбільшу користь душі.
Тому дана таблиця швидше якийсь орієнтир, з якого можна зрозуміти, з якими гріхами слід боротися передусім.
Шизофренія – до цієї недуги приводить свавілля, непомірна самовпевненість і зарозумілість;
Епілепсія – прямий наслідок неприборканої впертості та жорстокості;
Істерики — наслідки постійного пошуку уваги себе і жага слави, марнославство;
Депресія – викликається зневірою;
Виразкова хвороба шлунка – наслідок недовірливості, роздратування, конфліктності, або, навпаки, зайвої догідливості;
Ішемічна хвороба — як правило, наслідок надзвичайної амбітності та вибагливості. Подолати хворобу допоможе розвиток самодисципліни, належної скромності та подяки;
СНІД – викликається відсутністю цнотливості, розпустою та вживання наркотиків;
Ожиріння – наслідки обжерливості та лемаргії;
Безпліддя та еректильна дисфункція – наслідки абортів та перелюбів;
Істерія та неврози – наслідки владолюбства та зайвої гнівливості;
Астенія – викликається ледарством, лінощами і зневірою.
Безрозсудно сумніватися у існуванні духовних причин виникнення хвороб, як і сумніватися у єдності тіла і душі.
У разі захворювання не можна боротися з одним лише гріхом, бо наша духовна складова — тонка матерія, не підвладна законам причин та наслідків. Для якнайшвидшого одужання необхідна всебічна турбота про власну душу. Необхідно щиро покаятися в гріхах і працювати над їх викоріненням, а також неухильне дотримуватися кожної християнської заповіді відтепер, надалі і всупереч спокусам і спокусам.
Іншими словами, для перемоги над хворобою необхідне серйозне, чесне та повноцінне її переосмислення.
Наш найнебезпечніший ворог, прародителька кожної з пороків — змія, яка зветься гординею. Кожен християнин повинен уміти протистояти їй, інакше її смертоносна отрута приведе людину і до фізичної смерті, і до духовної загибелі.
Як можна вилікуватися? — напевно, запитає мене читач. Відповім — сторіччя тому лікар запитав би хворого: «Чи давно востаннє Ви відвідували сповідь і причащалися?».
Подібне питання були в порядку речей люди, здебільшого були віруючі, які розуміли важливість і справедливість усіх християнських приписів. Життя у гріху – ось справжній корінь зла.
Безумовно, сучасна медицина не стоїть на місці – завдяки її розвитку ми отримали можливість впоратися з практично будь-якою хворобою. Проте, в той же час, нинішня медицина втрачає розуміння зв’язку духовних матерій і суті більшості людських недуг. Віра, на жаль, втратила свій вплив на той чи інший підхід до лікування. Справжнє благо, якщо людина усвідомлює, що все відбувається за Божою волею. Господь, як на долоні, бачить кожне вагання людської душі, розповідає про кожну думку — навіть про ту, яка ще не встигла народитися.
Існує безліч історій, що розповідають про те, що справжня віра, щире каяття та молитва, прочитана не лише вустами, а й серцем, здатні створити справжнє диво. Смертельно хворі люди, що практично втратили надію на зцілення, одужували, коли знаходили сили звернутися душею до Бога в словах гарячої молитви. Подібних випадків безліч. І це красномовно свідчить, що лише Господь — наш справжній лікар і рятівник.