Кожна родина створена за образом і подобою нашої Єдиної Святої Соборної та Апостольської Церкви. Мала сімейна церква, як і велика, має сувору ієрархію, що склалася, свій сімейний неписаний статут і своїх духовних наставників.
Для дітей у православній родині мати є найпершим учителем та наставником – вона вчить їсти, говорити, ходити. Потім навчає розуміти, довіряти та працювати. Проте, які б слова не говорила мати, якщо вона сама чинить інакше, то від слів не буде жодної користі. Тільки особистий приклад і зразок перед очима дитини покажуть, як треба поводитися і як жити у світі.
З віком діти, можливо, більше тягнутимуться до батька, але їхнє ставлення до своєї першої наставниці завжди буде особливим.
Апостол Павло в посланні до колосян передає слова Господа: «Діти, будьте слухняні батькам вашим у всьому, бо це завгодно Господу» (Кол. 3:20). Тому батько і мати мають над дітьми особливу владу, дану їм Богом. На цьому ґрунтується і їхній вплив на дітей своїми молитвами. Особливо чудодійною може бути материнська молитва за дитину, яку вона народила, вигодувала, дихала з нею одним повітрям і мала з нею одну кров.
Існує чимало притч, казок та розповідей про те, як материнська молитва рятувала дітей від смерті, стихійних лих та злих людей. Але насамперед особливо хочеться згадати Євангеліє. Саме там описано силу материнських молитов, коли Сам Господь чув їх та повертав матерям їхніх дітей. Так, у місті Наїн помер єдиний син удови. І Господь, зворушений щирим горем матері, змилосердився над нею і наказав юнакові встати. І диво сталося – мертвий підвівся, сів у труні і почав говорити (Лк. 7:12-16). Люди, які були при цьому, стали славити Господа, а мати та її дитина були найщасливішими людьми цього дня.
Є приклади і з нашого часу, і їх дуже багато. Хочеться розповісти кілька випадків, коли матері вимолювали дітей, але й самі не забували про подяку, беручи на себе обітниці перед Господом і виконуючи їх.
Так, майбутній митрополит Веніамін у дитинстві захворів на крупозне запалення легень. Його смерть здавалася неминучою, але мати щиро молила Бога і святого Митрофана Воронезького, який особливо шанувався в їхній сім’ї, про порятунок своєї дитини. При цьому вона дала обітницю, що якщо дитина виживе, то вона здійснить піше паломництво до Воронежа, де знаходяться мощі Святого. І диво сталося — дитина одужала, а жінка пройшла пішки з Тамбовської губернії до Воронежа і назад. Шлях становив понад 200 кілометрів. Але щоб хвороба не повторилася, мати дала також обітницю постити не тільки в середу і п’ятницю, але ще й у понеділок і суворо дотримувалася її все життя.
Також мати іншого відомого православного подвижника, архієрея Трифона, коли її дитина захворіла, старанно молилася Богові та святому мученику Трифону, обіцяючи, що намагатиметься наставити сина на служіння Богові, якщо він виживе. Але син, який став ченцем і отримав ім’я Трифон, дізнався про цю обітницю від матері лише після постригу. Він казав, що ніколи не помічав, щоб вона його змушувала чи підштовхувала до рішення служити Богові. Його мати просто особистим прикладом, способом життя та своїми молитвами допомогла синові знайти свій шлях до Господа – єдино правильний.
Мільйони матерів хрестять своїх дітей у спину, коли ті виходять з дому, шепочучи їм услід молитви і благословення. І кожна мати повинна пам’ятати, що найнадійнішим і найвірнішим засобом захисту є материнська молитва.
Проте до неї потрібно вдаватися не лише у страшні моменти, коли життя висить на волосині, а постійно, щодня, упродовж усього життя. Потрібно змінюватися самій – і зміниться дитина, бачачи свою матір, яка живе за Божими заповідями – в любові та добрі.