На Афоні розповідають таку легенду щодо ікони Богоматері “Достойно єсть”, або Милуюча.
В кінці Х століття неподалік від Карейський монастиря, заснованого імператором Костянтином Великим, в одній келії жив священик зі своїм послушником.
Одного разу священик вирушив до всеношну бденіію в Карейський храм, а своєму учневі заповідав зробити службу, як може, вдома. При настанні ночі чернець почув стукіт у двері. Відчинивши її, він побачив ченця, який просив впустити його на молитву.
Ставши перед іконою Пресвятої Богородиці, послушник розчулено став вимовляти славослів’я “Чеснішу від херувимів”. Раптом дивний гість, роблячи до цієї пісні інше початок, заспівав: “Достойно є, яко воістину, славити Тебе Богородицю присноблаженну і пренепорочную Матір Бога нашого”. А до цього додав “Чеснішу від херувимів”.
Послушник, зворушені, попросив, написати йому цю пісню. Незнайомець зажадав йому папір і чорнила. Послушник вибачився, що не має подібного. Тоді гість наказав принести йому кам’яну плиту. Далі, ангел, що з’явився послушнику, став размягчать кам’яну плиту руками і, як по маслу, написав на ній слова чудової пісні. Закінчивши написання, незнайомець подав плиту ченцю і сказав:
– Відтепер так співайте і ви, християни.
Потім він раптово зник, як блискавка. Вивчивши пісня, чернець став славити Богородицю її словами, а після і всі інші.
Православна Церква з давніх віків вірила, що цей таємничий незнайомець, який відкрив монахам зміст молитви є сам архангел Гавриїл, а тому, молитву “Достойно є” часто називають “Архангельською піснею”.
Вселенський Патріарха Миколай ІІ (Хризоверг) в кінці X офіційно благословив з’єднати ці дві частини молитви – св. Косми та Архистратига – в одну. З того часу це піснопіння й набуло сучасного вигляду.
Ікона, перед якою раніше молилися афонські ченці, до цього мала назву “Милуюча”. Але після того, як саме перед нею було об’явлення молитви “Достойно є…” має також і другу назву – на честь молитви. Сьогодні вона зберігається в Карейському соборі Афону. А той камінь, на якому своїм перстом писав Гавриїл, було доставлено до Константипнополя ще за часів імператторів Василія та Костянтина Порфірородних.
Достойно є‚ і це є істина‚ славити Тебе‚ Богородицю‚ Присноблаженну і Пренепорочну і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів‚ що без істління Бога Слово породила‚ сущу Богородицю‚ Тебе величаємо.